![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
a_burlakaУвесь день я був зайнятий та ще й чекав, які будуть жахи та приколи на День Незалежності. Здається, вже нічого не буде, а святковий пост написати треба
Минулого року я аналізував 20 років української незалежності. 21 цього року аналізувати не буду. Тим більше, що якийсь розумник розповів на Українській Правді, що 21 рік незалежності - то лайно у порівнянні з тисячолітньою історією України яку він анітрохи не сумніваючись вивів з Трипільської культури. Там ще щось по Богдана Хмельницького було та УПА, а висновок робився, що головним святом країни має бути 28 липня - день крещення Русі. Не торкаючись питання про те, що дата 28 липня свого часу була призначена методом тикання пальцем у небо, висловлю позицію, яку я у своїх постах про Україну зазвичай не висловлюю, я все ж висловлю її цього разу. Один раз. Як атеїст і громадянин України, я категорично проти того, щоб головне свято країни якось торкалося релігії.
Ну а щодо цього нездорового посту, скажу просто так: Україна ніколи не могла бути преємницею УНР, бо УНР була або розстріляна у 30-ті роки, або стала громадянами інших держав і померла як громадяни України, або перетворилася на гетто для національно свідомих невдах на околиці цивілізованих держав. Жодній з цих категорій, преємницею, Україна не має бути. Преємницею УНР у великій мірі була УРСР. А вже її преємницею є Україна.
Сучасна українська держава, громадянами якої ми всі є утворилася 21 рік тому, коли УРСР обїявила у формі офіційного документу про свій вихід зі складу Радянського Союзу. Це - ажніяк не меньша подія, ніж хрещення киян і проголошення 4 універсалу Центральної Ради. І ця історія вже не така і маленька як здається. Референдум 91-го, розділ флоту на межі війни, гіперінфляція та переділ власності, введення гривні яку ще 91 наші спецназівці везли на кораблі через океан, прийняття Конституції вночі, відмова від ядерної зброї, трагедія у Скнилові і конфлікт навколо Тузли, коли ішло суперництво: хто швидше, російські камази наростять дамбу, чи український земснакряд поглибить дно перед нею. Була "Україна без Кучми" коли в омонівців кидали металевою огорожею, і був Олесандр Мороз, про якого всі вже забули, який демонстрував плівки Мельниченка з трибуни Верховної Ради. Була Поморанчева революція і розкол "поморанчевої команди" коли національна перемога обернулася національною ганьбою. У нас навіть за ці 21 рік встигли провести Євробачення та чемпіонат з футболу.
Чи може хто заперечити, що ця історія якщо не велична, то, принаймні, цікава?
І вона відбувається з нами. Я принаймні з 2000 року щонайменьше раз на місяць чую, що Україні залишилося всього кілька місяців. А ми, прикиньте, ще й досі у ній живемо. Навіть Крим нікуди не відділився. Мабуть, не така вже Україна погана країна :)
Ось з днем народження такої неймовірної країни я усіх і поздоровляю:
З Днем Незалежності,
любо Україно!
Минулого року я аналізував 20 років української незалежності. 21 цього року аналізувати не буду. Тим більше, що якийсь розумник розповів на Українській Правді, що 21 рік незалежності - то лайно у порівнянні з тисячолітньою історією України яку він анітрохи не сумніваючись вивів з Трипільської культури. Там ще щось по Богдана Хмельницького було та УПА, а висновок робився, що головним святом країни має бути 28 липня - день крещення Русі. Не торкаючись питання про те, що дата 28 липня свого часу була призначена методом тикання пальцем у небо, висловлю позицію, яку я у своїх постах про Україну зазвичай не висловлюю, я все ж висловлю її цього разу. Один раз. Як атеїст і громадянин України, я категорично проти того, щоб головне свято країни якось торкалося релігії.
Ну а щодо цього нездорового посту, скажу просто так: Україна ніколи не могла бути преємницею УНР, бо УНР була або розстріляна у 30-ті роки, або стала громадянами інших держав і померла як громадяни України, або перетворилася на гетто для національно свідомих невдах на околиці цивілізованих держав. Жодній з цих категорій, преємницею, Україна не має бути. Преємницею УНР у великій мірі була УРСР. А вже її преємницею є Україна.
Сучасна українська держава, громадянами якої ми всі є утворилася 21 рік тому, коли УРСР обїявила у формі офіційного документу про свій вихід зі складу Радянського Союзу. Це - ажніяк не меньша подія, ніж хрещення киян і проголошення 4 універсалу Центральної Ради. І ця історія вже не така і маленька як здається. Референдум 91-го, розділ флоту на межі війни, гіперінфляція та переділ власності, введення гривні яку ще 91 наші спецназівці везли на кораблі через океан, прийняття Конституції вночі, відмова від ядерної зброї, трагедія у Скнилові і конфлікт навколо Тузли, коли ішло суперництво: хто швидше, російські камази наростять дамбу, чи український земснакряд поглибить дно перед нею. Була "Україна без Кучми" коли в омонівців кидали металевою огорожею, і був Олесандр Мороз, про якого всі вже забули, який демонстрував плівки Мельниченка з трибуни Верховної Ради. Була Поморанчева революція і розкол "поморанчевої команди" коли національна перемога обернулася національною ганьбою. У нас навіть за ці 21 рік встигли провести Євробачення та чемпіонат з футболу.
Чи може хто заперечити, що ця історія якщо не велична, то, принаймні, цікава?
І вона відбувається з нами. Я принаймні з 2000 року щонайменьше раз на місяць чую, що Україні залишилося всього кілька місяців. А ми, прикиньте, ще й досі у ній живемо. Навіть Крим нікуди не відділився. Мабуть, не така вже Україна погана країна :)
Ось з днем народження такої неймовірної країни я усіх і поздоровляю:
З Днем Незалежності,
любо Україно!
