a_burlaka | Успіх козацьких родів. Скоропадські

Хоча вважається, що українці у Російській імперії нещадно страждали від гноблення, а сама імперія усіляко їх намагалася знищити, у історії можна знайти купу зовсім інших прикладів. Для цього достатньо просто подивитися на те, як склалася доля козацьких родів у імперії. Як не дивно, більшість їх шляхів зовсім не закінчується у Сибіру, а проходить через Петербург. Взагалі ледь не із середини 18 століття і аж до жовтневої революції у Петербурзі постійно присутній потужний "козацький десант". Причому мові іде не про лакеїв, бідних художників та хлопчиків-кріпаків у приватних капеллах. Там усе більше генерали, адмірали, таємні радники, сенатори та фрейліни.

Найпоказовіший у цьому плані рід, це, звичайно, Скоропадські. За походженням вони майже напевно шляхтичі. При цьому вони ж активно брали участь у повстанні Богдана Хмельницького, після чого один із них, Ілля Скоропадський одружився на княжні із роду Чорторийських. У цьому шлюбі народилися троє синів. Наймолодший - Павло, хоч і побував у турецькому полоні, але повернувся звідти із дружиною-туркинею, із якою мав дітей і далі жив спокійним життям бунчукового товариша. Це така офіційна посада у козацькій державі тих часів трохи менше полковника( а той тоді був щось типу голови обладміністрації)і більш за все схожа на помічника міністра іноземних справ.

Середній син - Василь, зробив непогану кар'єру піднявшись від військового канцеляриста до генерального бунчужного, тобто того самого міністра закордонних справ, чи держсекретаря. При чому став він ним вже в досить післямазепинські часи. Діти його також не пішли жати пшеницю для російського барина, а стали хто генеральним осавулом, хто дружиною бунчужного товариша.Що ж до старшого сина - Івана, то він вірно служив російському цареві, тому дослужився аж до гетьмана, та і його діти не бідували.

Але повернемося до Василя Скоропадського. Його син, Михайло Васильович Скоропадський закінчив Київську академію і зробив дуже непогану військову кар'єру, приймаючи участь у купі воїн, що їх усюди вела Російська імперія і закінчив своє життя як генеральний підскарбій (тобто завідуючий фінансовими справами) гетьмана Кирила Розумовського у 1758 році. Треба сказати, що у той самий час родове дерево Скоропадських почало дуже сильно розростатися, але ця його гілка - найцікавіша.

Один син Михайла Васильовича Скоропадського, Іван Михайлович навчався не тільки у Київській академії, але і у низці європейських університетів майже 20 років займав посаду генерального осавула, вів активну політичну діяльність (хотів розширити автономію України) і навіть був головним претендентом на гетьманство після Розумовського, але його вирішили сказувати зовсім. Інший же син генерального підскарбія, Яків, зробив собі кар'єру у Петербурзі. Служив він у лейб-гвардії. Це такі елітні частини, які були призначені для безпосередньої охорони імператорських осіб. Яків Михайлович дослужився у них до майора. Щоб зрозуміти, наскільки це круто, треба сказати, що формально полковником одного із лейб-гвардійських полків у той самий час вважалася сама імператриця Єлизавета Петрівна.

Про його сина, Михайла Яковлевича Скоропадського нічого точно невідомо, крім того, що він був дворянином та також робив традиційну для козацької старшини кар'єру російського офіцера, дослужившись до секунд-майора. А ось вже його син, Іван Михайлович (праонук генерального підскарбія Михайла Васильовича) кар'єру військового залишив для цивільної служби. І на цій службі він дійшов до посади губернського секретаря, посади не такої великої, але схоже на те, що досить тісно пов'язаної із грошима. Іван Михайлович будує великий маєток, розбиває навколо нього парк із штучними озерами, завозить туди екзотичні рослини. Доречи багато витрачає на меценатство та дбає про народну освіту. Не дивно, що згодом він стає одночасно надворним радником і головою місцевого дворянства. У його домі постійно гостювали Галагани, Тарновські, Милорадовичі, Маркевичі та інші представники національно пригніченого козацтва, що також перетворилися на малоросійських дворян. Крім того тут постійно отиралися різні "люди мистецтва" типу Миколи Ге. Того самого, на картинах якого Петро Перший допитує свого сина, а Олександр Сергійович Пушкін читає свої твори у селі Михайлівському.

А чий портрет при цьому висів на видному місці у будинку людини, що так вірно служила імперії? Ви будете сміятися, але там висів сам Іван Степанович Мазепа. Ось такі вони - козаки. Дітям своїм Іван Михайлович дав чудову освіту. Дочці, Єлизаветі Іванівні це дуже стало у нагоді, коли вона у 1873 році у Львові створила "Літературне товариство імені Тараса Шевченка". Ну а син - Петро Іванович Скоропадський зробив військову кар'єру, воював на Кавказі, був нагороджений золотою зброєю. А після відставки став повітовим головою дворянства. Ну а далі починається історія Павла Петровича Скоропадського, якого називають останнім українським гетьманом. У принципі про нього і сказати нічого. Хіба що те, що до того, як очолити українську державу російський дворянин Павло Скоропадський встиг закінчити надпрестижний Пажеський корпус у Петербурзі, послужити у елітному Кавалергардському полку, побути флігель-ад'ютантом Миколи Другого і стати генерал-майором у 39 років. Рідна сестра його була фрейліною. Така ось історія одного козацького роду.