a_burlaka | Енергетика в Україні

У минулому пості я написав про те, як ідуть справи у світовій енергетиці і про те, що цей стан речей повільно але невпинно змінюється. Написав я усе це зовсім не для того, щоб зараз сказати вам про те, що економіка Росії, яка базується на торгівлі вуглеводнями ось-ось піде на дно. Цей пост не про Росію, а про Україну. І якщо ви вважаєте, що Україна краще готова до змін у світовій енергетиці, то ви помиляєтеся.

Правда про Українську енергетику полягає у тому, що вона геть неефективна. Я не буду тут торкатися теми того, скільки газу ми видобуваємо, скільки пропускаємо через свою територію та скільки людей на цьому гріє руки. Проблем у нас вистачає і без цього, бо саме споживання енергії в Україні влаштоване таким чином, що навіть без допомоги не дуже чесних людей воно саме по собі гальмує розвиток нашої економіки.

Україна споживає енергії стільки ж, скільки Великобританія, Франція чи Індія. Можете порівняти продуктивність, кількість населення та якість його життя у цих країнах із нами і самі сказати, наскільки у нас усе погано. Звідки береться така цифра? Найбільший із кінцевих споживачів енергії - транспорт. Частка транспортних засобів із ДВС у нас вища ніж у розвинутих країнах. І відсутність електромобілів тут - лише частка проблеми, хоча і досить велика. До речи, чи знаєте ви, що компанія Тесла Моторс планує до кінця 2016 року збудувати в Україні аж дві свої станції швидкого заряджання електромобілів? Цікаво, чи є кому у нас заряджатися на цих станціях. Електротранспорт - це іще й мережа залізниць, метро та трамваїв. Усюди використовуються досить застарілі технології. А застарілі технології - це не тільки комфорт пасажирів, чи те, як виглядає той чи інший локомотив чи тролейбус. Це перш за все його коефіцієнт корисної дії. Чим він нижчий, тим більшу кількість електроенергії цей транспортний засіб витрачає на кілометр шляху. При цьому треба розуміти, що закупівля за кордоном трамваїв, що були у використанні під видом нових проблему зовсім не вирішує. Вироблений 10-15 років тому рухомий склад вже від початку не мав такої ефективності, як той, що випускається зараз, а роки експлуатації збільшують енергоспоживання навіть найякісніших агрегатів. Звичайно, що зрештою воно виходить краще, ніж радянський рухомий склад віком 40 років, але це не різниця між "добре" та "погано", а між "дуже погано" та "зовсім погано".

Але проблема не обмежується одним електротранспортом. Як це не дивно звучить, але на стан речей дуже впливає слабке використання велосипедів та пішохідних зон. Це може здатися дивним, але коли сотні тисяч людей долають короткі відстані пішки чи на велосипеді, це економить енергії більше, ніж простий добуток кількості автомобілістів, що не сіли за руль на середню витрату палива на кілометр та на кількість кілометрів, який автомобіліст проїхав. Навіть таке досить невелике зменшення кількості автомобілів зменшує також і кількість пробок. А саме вони є головною причиною більшої витрати бензину у місті, ніж на трасі.

Свій внесок до проблеми роблять і самі автомобілісти. Тут у сучасної енергетики три основні вороги: бідність, жадібність та понти. Бідність полягає у тому, що у нас і досі використовується купа автомобілів, переважно радянського виробництва, яким далеко за 2 десятки років. Споживання бензину такими автомобілями просто неймовірне. Жадібність не дає нам із цим нічого зробити, бо зза кордону ми ввозимо переважно використовувані автомобілі, що також особливою енергоекономічністю не відрізняються. Ну і добивають усе понти. Бо коли українець таки покупає собі нормальний автомобіль, то це переважно не малолітражка чи гібрид, а великий та страшний джип чи інше корито, яке створене спеціально для того, щоб удавати із себе танк, витрачаючи при цьому пальне із танковою ж ефективністю.

Це про транспорт. А другий за розмірами споживач енергії - промисловість, яка страждає від дуже схожих проблем: нікому не хочеться вкладати гроші у її модернізацію, через що вона використовує енергію дуже неекономно. Тут ще й додається проблема із формою, у якій ця енергія використовується та передається. Краще за усе використовувати електроенергію, гірше - газ, ще гірше - вугілля, ну і найгірше - це вода як безпосередній теплоносій. Передавати енергію за допомогою повітря здається не здогадалися навіть у Радянськомму Союзі. Повітря - це така штука, про ефективність нагрівання якого можна просто забути. Нажаль за ступенем незамінності цей ряд виглядає прямо протилежно: зовсім нікуди не дітися від теплого повітря там, де воно потрібне, дуже складно - від гарячої води, а із газом, вугіллям та електроенергією вже можна щось думати, але для цього знову ж таки потрібно що? Правильно, сучасні технології. Нажаль радянська промисловість, залишки якої зараз доїдає Україна уся спроектована таким чином, щоб конструкція була простіше, а енергії виділялося більше. Класичний приклад - цементна промисловість. Через те, що радянські інженери свого часу не осилили ефективного перемішування вихідних матеріалів у сухому стані переважна більшість українських заводів змушена не тільки у процесі виробництва випаровувати цю величезну кількість води, яка потрібна лише для перемішування, але і застосовувати для випалу значно більші обертові печі, які обертати значно важче.

І ось нарешті ми дісталися до головного: до обігріву та освітлення помешкань. Мабуть ви будете здивовані, але порівнюючи із транспортом та промисловістю комунальна сфера потребує значно менше енергії. Але ніде більше вона не використовується так неефективно. Усе це наглядно демонструється кожної осені, коли чиновники усіх рівнів починають звітувати про готовність до опалювального періоду, а громадяни із нетерпінням чекають, коли ж у них в оселях, а також у садочках та лікарнях з'явиться тепло. І яка трагедія починається, коли це тепло не з'являється вчасно.

Знаєте, що я вам скажу? Це - нісенітниця. Уся наша система центрального опалення на сьогоднішній момент, середину другого десятиліття 21 століття є суцільним анахронізмом. Пам'ятаєте, що я вам пазав про ефективність передачі енергії задопомогою гарячої води? Так от, на підприємствах вона передається максимум на десятки-сотні метрів, а у міських тепломережах мова може іти про кілометри. І усі вони у значно гіршому стані, ніж заводські. Чи варта така система, щоб на кожні шість місяців її реальної роботи припадало п'ять місяців простою і один - ремонту.

Ні. Бо ви будете сміятися, але давно вже існують технології, які дозволяють утримувати тепло всередині квартири без центрального опалення протягом багатьох днів. Це дуже прості технології - утеплення. Ось ці самі усім відомі вікна зі склопакетами та зовнішнє утеплення. А, ну і ще розумна система вентиляції, щоб народ вікна не відчиняв. І усе. Проблема тільки у тому, що утеплювати треба одразу увесь будинок від підвалу і до даху. Бо із законами збереження енергії та другим початком термодинаміки сперичатися неможливо. Енергія нікуди не може подітися із замкненого простору, оточеного матеріалом із низьким коефіцієнтом теплопровідності. А ось всередині цього простору енергія перерозподіляється дуже швидко, причому завжди від найтеплішого місця до найхолоднішого і ніколи навпаки. Тож усього одна неутеплена квартира чи підвал буде тягнути тепло із усього будинку. А ось якщо уся будівля буде зберігати тепло ефективно, то це буде круто. Наскільки круто? Ну вам напевно говорили, що як утеплитися, то можна поставити собі на батарею засіб для регулювання подачі тепла. Так от, якщо утеплити будинок, то регулювач вам буде непотрібний. Бо вам не потрібна буде сама батарея. Будинок сам по собі зможе утримувати тепло кілька діб без усіляких джерел, особливо коли на вулиці біля нуля, що у нас часто буває навіть у січні. А якщо буде холодніше - то вистачить одного потужного електрообігрівача, ну, або двох, якщо у вас квартира далеко за 50 "квадратів". І ніякого "опалювального сезону", бо кожен його собі влаштовує сам.

Які із вищенаведених проблем треба вирішити, щоб Україна нарешті перестала бути чорною дірою, що поглинає енергію? Усі. Енергоефективність України - це не одна велика акція, яка миттєво врятує усіх, а мільйони маленьких кроків, кожен із яких коштуватиме немало і ефект буде давати мізерний, але усі разом вони допоможуть нам створити ситуацію, яка здається нам неможливою: Україна не буде вічно сидіти на енергетичній голці і її не буде лихоманити від найдрібніших оборудок у цій сфері. Бо не так страшний той "Газпром" як наша енергетика, яка завжди готова бути від нього залежною.