a_burlaka | Міф про "Розстріляний з'їзд кобзарів"

Давайте дуже коротко. Офіційна версія міфу звучить так: "у 1930 (у інших джерелах 1934) році у Харкові зібрали на з'їзд усіх кобзарів і розстріляли". Так от, я сьогодні трохи голову собі не зламав, розбираючись, що там і як було із тими кобзарями у 30-ті роки, бо історія про знищення кобзарів потягнула за собою інші питання, у яких я ще й досі розбираюся.

Але давайте про сам "розстріляний з'їзд". Це вигадка. Немає жодного папірця, який би його підтверджував і жодного безпосереднього свідка. Якби щось таке з'явилося - це була б нереальна сенсація. Але жодного свідчення, якому можна було б довіряти немає. Тільки чутки, які хтось комусь переповідав.
Інше, що впадає у око - це те, що ніхто не може точно назвати навіть рік. Причому прямо про це не говорять, замість цього кожен розповідає свою версію. 1930, 32, 34 і навіть 37. Так само відрізняються і версії, як розправлялися із кобзарями. Чито розстрілювали, чито підривали. Усе це ще більше вказує на те, що то не переказ реальних подій, а міф.

Від діяльності ОГПУ-НКВС взагалі залишалися купи документів. Ця машина смерті при усій своїй бандитській сутності глибоко була інтегрована у бюрократичну машину. Абсолютна неправда, що усе у цій машині ішло виключно зверху. "Ініціативи на місцях" також було дуже багато. Часто ці ініціативи навіть не узгоджувалися із керівництвом. Але цього випадку це явно не стосується. Знищення трьохсот чоловік без усякого контролю - то забагато навіть для чекістів. Особливо якщо повірити у історію про потяг та вибухівку. Усе це хтось мав видавати "для справи" і хтось за це усе мав взітувати. Більше того, ось саме така акція вже ніяк не могла обійтися без листа "згори" і викликаної ним лавини дрібніших "циркулярів". Взагалі щоб там не говорили про НКВСників, а без справи вони майже нікого не розстрілювали. Це було потрібно самому працівникові "органів" по за правильних "ворогів народу" могли дати орден, а за неправильних - самого поставити до стінки.

До того ж неможна знайти згадки і про сам з'їзд. Ось це вже зовсім ні у які ворота не лізе. Що-що, а від піару за чужий рахунок комуністи ніколи не відмовлялися. Якщо вже був з'їзд такого маштабу, то про нього б точно кричали б в усіх газетах та по радіо. І тоді вже абсолютно усіх учасників після з'їзду не розстріляєш щоб ніхто не помітив. Ну і щодо того, що документи могли знищити. Це точно робило не те покоління чекістів, яке гіпотетично розстрілювало. Питання: хто і коли міг настільки боятися цієї правди, що так ретельно підчистив усі сліди? До нас дійшла купа справ про інші "подвиги органів" не менш криваві і гучні. І усі із купою подробиць. А тут жодної записки помічника молодшого ката про зброю, що прийшла у наслідок "діяльності" у неробочий стан.

Це усе виглядає ще більш дивним, якщо подивитися на біографії реальних кобзарів, що були репресовані. Розповідати усе не має сенсу. Скажу тільки, що яких я тільки варіантів не знайшов. Взагалі головний пік репресій щодо кобзарів в Україні припадає на 37-38 роки, а до того випадки скоріше одиничні. Причому саме у цих випадках усе чітко - знаходили антидержавну діяльність, стаття, вирок. Усе можна дослідити ледь не до імені виконавця вироку. Є кілька кобзарів, про яких дуже дивні відомості, однак вони знову таки із серії "один музикант іншому по п'яні розповів". Окремо відмічу, що на Кубані усе почалося значно раніше і відбувалося більш жорстоко. І саме на місцевих прикладах видно, як поступали із тими, кого дуже хотілося позбутися, але не було за що учепитися. "Український буржуазний націоналізм" - універсальне звинувачення від якого неможна було відхреститися. І знову ж таки: усі документи на місці.

З іншого боку, історія про сліпців, які в один момент зникли і ніхто про це нічого не знав - то нісенітниця. Кобзарі не були відірваною від життя кастою, що жила поза законом. Вони займали активну громадську позицію і часто виступали на офіційних заходах і не вважали за злочин співпрацювати із радянською владою. І вже точно вони співпрацювали із дослідниками їхньої творчості та "академічними" бандуристами. Найвизначніший із них - Гнат Хоткевич саме жив у Харкові і не бути у курсі справ просто не міг. Він якщо не заступився би за кобзарів, то про ситуацію розповів би усім точно. Там би не чутки повзли Харковом, а кожен собака знав би де, що і коли. Тож ніякого з'їзду не було, хоча взагалі кобзарів радянська влада переслідувала.

Доречі серед бандуристів нам відомі такі, що дійсно у цей період ходили містами, їх ганяли міліціонери, але вони пережили і Сталіна в війну і померли вже у 60-ті роки. Відомі і такі, що дійсно були колишніми бійцями УНР і за це були розстріляні. Був і такий, що при тому, що при цьому дожив до глибокої старості.

Що ж до тих питань, над якими я досі ламаю голову, то вони з'явилися, коли я задався питанням: а чи могло взагалі в Україні бути у той час більш ніж 300 кобзарів. Я почав шукати про них відомості і натрапив на купу протиріч та дивини. Тут або дійсно є щось, що треба досліджувати з особливою пильністю, або кобзарі - неймовірно схильне до брехні товариство, якому місце поруч із усілякими ворожками та екстрасенсами. По-перше: що таке устинськи книги і чи досліджував хтось із науковців їхній зміст. Бо усе, що я знайшов - це розповідь про виключну духовну мудрість, яка у них знаходиться. А вони ж, якщо вони хочаб на чверть такі древні, як про них говорять ті, хто у них вірить є неймовірно цінною пам'яткою. По-друге я правильно розумію, що з 1775 по 1930 рік у цеху слобідських кобзарів було тільки ТРИ цехмейстри, причому перший народився ще за часів царя Петра Першого, а останній помер вже за часів Сталіна?(Поправка: між Гнатом Рогозянським та Федором Вовком ще хтось був, але все одно воно дивовижно) Або там когось дуже сильно пропустили, або ми маємо неймовірний випадок масового довгожительства, якщо вірити іхнім офіційним біографіям. Гнат Рогозянський - близько 80 років, Федір Вовк - 91, Іван Казан принаймні - 77. Як на мне, то для людей що жили у той час та вели той спосіб життя це просто дивовижний результат. Та й інші кобзарічасто жили такі ж довгі життя. Тож, хто мені може кинути гарне дослідження, щодо усього цього?