Коли починалася Україна?-7. Індоєвропейці з Дикого Поля

[a_burlaka]

Середина 5 тисячоліття до нашої ери. Майже вся територія Правобережної України зайнята племенами лінійно-стрічкової кераміки. Кукутень-трипільська культура вже виникла, але її представники до України ще не дісталися. Десь на півночі країни ще мандрують лісами останні мезолітичні племена мисливців. А на Лівобережній Україні у цей час панують нащадки місцевих культур, що були витіснені прибульцями з Балкан.

Основною є дніпро-донецька культура, у яку вливаються залишки сурсько-дніпровської та буго-дністровської культур внаслідок чого вона розвивається у потужну середньостогівську культуру. При цьому від північної гілки дніпро-донецької культури виділяється культура неолітичних мисливців - культура ямково-гребінцевої кураміки. Її представники хоч і мали розвинуту кераміку та користувалися знаряддями із полірованого каменю, але полювання та рибальство землеробству та скотарству. Не зважаючи на те, що ці племена відставали від своїх сусідів і родичів із самарської та середньостогівської культур, саме вони першими із цієї групи утворили велику хвилю міграції, яка рушила із лісів північного Лівобережжя через усю Східноєвропейську рівнину і через тисячу років дісталася аж Фінляндії.

У цей же час середньостогівська культура пішла шляхом розвитку скотарства та зв'язків із сусідніми культурами, перш за все трипільською, що саме просувалася із заходу та самарською на Волзі. Із останньою а також із низкою інших степових культур вона навіть утворила єдиний культурний простір, який дістав назву курганної культури. Фактично ця культурна спільність займала увесь простір степів від Дніпра до Західного казахстану, що за кілька тисячоліть дістане назву Дикого Поля.

І на усьому цьому просторі відбувалося інтенсивне змішування культур та антропологічних типів. Різні місцеві кроманьонські популяції змішувалися із людьми середземноморського типу, що інтенсивно мігрували сюди як із заходу, так і з півдня, через середньоазійські рівнини, клімат у яких тоди був значно м'якшим ніж зараз. Аналогічно змішувалися і культури, бо крім того ріноманіття, що являли собою самі представники курганної культури, великий вплив на них справляли не тільки кукутень-трипільці, у яких степовики активно переймали практику воготовлення виробів із бронзи, але і племена уральської групи.
Що ж до господарства як самих середньостогців, так і усієї курганної спільноти то треба сказати, що це була халколітична культура, у якій основну роль грало не землеробство, а скотарство. Тому середньостогівці вели напівкочовий образ життя. Якщо говорити про їхні знаряддя праці, то за півторатисячолітню історію існування цієї культури спостерігається поступовий переход від каменю та кістки до міді. Але представники курганної культури не тільки переймали у інших, алей самі винаходили. Так саме тут було вперше в історії одомашнено коня. Є навіть деякі припущеня, що зробили це саме представники середньостогівської культури, хоча це і досі сумнівно. Абсолютно ясно одне - коня приручили десь у Дикому Полі, саме за часів ранньої курганної культури. Серед іншого саме ранньокурганні культури, такі як середньостогова та майкопська, що існувала на чорноморському узбережжі Кавказу першими почали ставити кам'яні ідоли столби та будувати із гігантських каменів дольмени, арки та кола.

Але курганна культура найцікавіша не цим. Головне, що у ній є цікавого, так це те, що за однією із найбільш доведених теорій саме ця спільність племен дала початок тій гілці мов, до якої належить і українська. І не тільки українська. Росіяни, поляки, греки,німці, італійці, іспанці, шведи, ірландці і, навіть, осетини, іранці та частина мешканців Індії у мовному сенсі є настільки ж рівноправними нащадками тих племен, що мешкали у Дикому Полі у 4 тисячолітті до нашої ери, як і ми. Зветься ця спільність народів індоєвропейською мовною сімєю і за кількістю носіїв вна на сьогоднішній день є найбільшою у світі.
Та повернемося у степи часів раннього енеоліту. У середині 4 тисячоліття до нашої ери середньостогівська та самарська культури остаточно зливаються в одне ціле і племена новоутвореної ямної культури починають рухатися на захід. Рухаються вони переважно уздовж північного узбережжя Чорного моря, де не було поселень трипільців і вже на початку третього тисячоліття до нашої ери окремі їх групи вдерлися у Подунав'я. Цілком можливо, що саме ці групи були предками кельтських племен, які колись контролювали більшу частину Західної Європи, а тепер від них лишилися тільки такі невеличкі народи як ірландці, шотландці, валлійці та бретонці.

А за кілька століть індоєвропейці поступово почали витісняти трипільців із Правобережної України. Величезні праміста зникли ще на початку третього тисячоліття, але самі трипільські племена відступали назад до Румунії та Молдови ще кілька століть. Остаточно нащадки трипільців розчиняються у інших народах тільки біля 2000 року до нашої ери, коли на решті території України давно вже панує епоха індоєвропейського кочівництва. Доречі, розселені індоєвропейців у той час відбувається одразу в усі напрямки. До вміння їздити верхи лишається ще не одне століття, але стрімкі колісниці мчать нащадків мешканців Дикого Поля через усю Євразію. Через Кавказ вони проникають до Малої Азії де дають початок анатолійським народам, з яких до сьогоднішнього часу не дожив жоден, але свого часу хетти, що походять саме із цього кореню утворили державу із якою єгипетьський фараон Рамзес Великий вів довгу та виснажливу війну за контроль над територією сучасного Ізраілю і яка закінчилася першою у світі мирною угодою.

Тим часом інша гілка індоєвропейців підкорила усю Середню Азію і далі сунула трьома потоками. Перша із них рухалася на південь до Іранського нагор'я. Саме нащадки цих племен утворять згодом могутню Перську імперію. Інші племена вдерлися у Індію, де дали початок майбутнім кастам брахманів та кшатріїв, слову "арії" що взагалі-то означає не народність, а усього лише слово "благородний" і мові санскриту, із якою потім будуть порівнювати усі мови.

Третій же потік індоєвропейців із Середньої Азії рушив до Західного Китаю. Усі ми знаємо як виглядає середній китаєць. Яким же було здивування учених, коли у Тарімській западині були знайдені мумії світловолосих європеоїдів віком усього 2,5 тисячі років. Це і є нащадки тих мігрантів, що відомі зараз як тохари. Що ж до самої Середньої Азії, то вона залишатиметься іраномовною і досить європеоїдною у антропологічному сенсі ще тисячі років. Кінець індоєвропейцям у Середній Азії покладе тільки нашестя Чингісхана.

Тим часом, поки індоєвропейці розвивалися у своїх степах на півдні виникли перші цивілізації із соціальним розшаруванням, писемністю, математикою, зрошуванням та першими формами організованої релігії. І десь там далекі родичі трипільців здогадалися створити сплав із міді та олова, який був легшим і міцнішим за мідь. Починалася бронзова доба, про яку я розкажу наступного разу.