a_burlaka | Симон Петлюра та євреї

Якщо хтось не знає, то великий вчений та гуманіст Альберт Ейнштейн одного разу виправдовував жорстоке убивство неозброєної людини, що особисто йому нічого не заподіяла. Людину цю звали Симон Петлюра.
Уся ця тема слизька, складається з самих лише протиріч і з самого початку сторони керуються більше емоціями, ніж чітко встановленими фактами та законами. 25 травня 1926 року Самуїл Шварцбард побачив на вулиці Симона Петлюру, якого вистежував вже кілька днів, дістав пістолета та вистрілив у нього. Петлюра упав на землю, але Шварцбард вистрілив у нього, вже лежачого іще шість разів, щоб убити напевне. Шварцбарда узяли одразу і він, анітрохи не опираючись, визнав, що він Петлюру убив через те, що петлюрівці у 1919 році вирізали купу його родичів.
Чесно кажучи, і вбивця і жертва один одного були варті. Петлюра ж не був якимось там київським інтелігентом, що писав статті про походження українців. Це був типовий російський революціонер початку 20 століття: виключення із семінарії (точно як самі знаєте хто), арешти, Українська соціал-демократична робітнича партія, життя у столиці російської імперії, революційні газети.
Шварцбард - персонаж ще цікавіший. Анархіст і шукач пригод. Після першої революції у Росії нелегально потрапив до Румунії (у Росії на нього чекала або петля, або тривалий відпочинок у Сибіру, але не знайшов нічого кращого, ніж пограбувати банк. Утік. Спробував пограбувати ресторан і знову був спійманий. Був висланий із Австро-Угорської імперії та опинився у Парижі. Вступив до Французького іноземного легіону і довоювався до найвищої його нагороди. Але у Франції йому не сиділося і у 1919 році він знову повертається на Одещину і воює у банді місцевого гопніка Котовського, яка згодом стає частиною Червоної Армії. Але і радянська влада переконаному анархісту не подобається і згодом ін повертається до Парижу.

Так от, із самого початку усі були переконані, що на убивцю чекає гільйотина (якщо хтось не знає на той час у Франції цей пристрій ще застосовували прилюдно), однак захист Шварцбарда застосував усі чесні і нечесні методи, щоб його виправдати. І головним із них було привертання уваги світової спільноти до подій, що відбувалися в Україні у 1919 році. Точніше до того факту, що армія Директорії, більше відома як "петлюрівці" фактично влаштувала етнічні чистки та знищила кілька тисяч євреїв, включаючи 15 членів родини Шварцбарда. Євреїв у Росії тоді різав багато хто, але тут мова ішла про конкретну сторону конфлікту. Ступінь вини самого Петлюри у цих подіях встановити важко. З усього випливає, що він взагалі то був проти і навіть боровся із погромами, але намагався із польовими командирами, які фактично "армією Директорії" керували, не сваритися. І погроми продовжувалися, бо ці польові командири таки були завзятими антисемітами.
Фактом також є те, що захист Шварцбарда із самого початку користувався підтримкою міжнародних комуністичних та єврейських організацій. Саме по цих каналах і було "підключено" Альберта Ейнштейна і не тільки його. Доречі, цікавим є той факт, що Шварцбард убивав Петлюру, маючи у кишені посвідчення Ліги захисту прав людини і ця організація його цілковито підтимувала уже на суді. А ось те, що Шварцбард працював на радянську розвідку так ніким і не було доведено.
Так само недоведеною є версія, що одним із співорганізаторів убивства Петлюри був Нестор Махно. Достовірно відомо, що він також мешкав у цей час у Парижі, дружив із Шварцбардом (обидва анархісти!)та був політичним опонентом Петлюри. Але, знову таки, жодних доказів.
Як би там не було, а процес із засудження убивці перетворився на засудження жертви. І бойовик Шварцбард вийшов на волю, не отримавши навіть строку. З юридичної точки зору це виглядало як узаконення помсти.
Подальша історія учасників цих подій була такою самою химерною. Навіть після їх смерті. До Петлюри накріпко причепився ярлик антисеміта. Причому причепився не тільки у Радянському Союзі але і на заході. І навіть самі українські націоналісти накріпко зв'язали Петлюру із єврейською темою. Не дарма ж навіть погроми у Львові у 1941 році отримали назву "петлюрівських днів", тобто подавалися саме як помста євреям за його вбивство. "Око за око".
Що ж до Шварцбарда, то у Радянський Союз він не поїхав. Вештався світом, писав вірші і помер у Кейптауні. Але. Завжди є "але". У шістидесяті роки рештки Шварцбарда було перенесено до Ізраїлю і урочисто перепоховано. Зараз у Ізраїлі він вважається героєм та на його честь названо кілька вулиць. Можна припустити, що така честь йому випала не через його геройство у Іноземному легіоні і не через більш ніж скромні літературні надбання.
Так-так, усе це в той самий час, коли в Україні вшановують пам'ять Симона Петлюри і існують вулиці, названі вже на його честь. Не за погроми. І після цього хтось сміє казати, що це у Росії проблеми з євреями, а у євреїв - із Росією?
Який з усього цього можна зробити висновок? Мабуть такий, що не тільки поняття "національний герой", але і поняття "історична справедливість" - штуки ну дуже відносні.