Про реформу української науки
Mar. 22nd, 2015 02:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
a_burlakaОскільки вже кілька днів точиться дискусія щодо того, як треба реформувати українську науку, то скажу і я. Перш за все, треба визначитися, чтого ж ми хочемо: скоротити видатки на науку, не втративши при цьому нічого цінного, чи зробити так, щоб наука в Україні перестала бути валізою без ручки, якою вона є останні двадцять років.
У першому випадку найреалістичніший варіант - зробити приблизно так, як пропонує "Самопоміч", хоча я більше б зекономив на утриманні центрального апарату НАНУ та університетській науці і менше - на скороченні співробітників. Треба розуміти, що в такому випадку наука так і залишається валізою без ручки тільки що ми взагалі перестанемо відривати її від підлоги.
Що ж до численних варіантів "реформи по-справжньому" то я так і не почув від жодного з експертів розгорнутого аналізу проблеми і того, що ж саме пропонується реформувати. Почати хоча б з того, що словосполучення "реформа науки" насправді означає "реформа державної науки", бо недержавній науці потрібно зовсім інше. Далі, державна наука в Україні має три основні складові: власне Академія Наук, профільні НДІ та ВНЗ. Так от, проект реформи має відповідати на питання, що буде із кожною з цих гілок, і на що там можна розраховувати. При цьому, треба розуміти, що сама НАНУ майже 100% не приносить ніякої користі, а усе, чого ще не шкода знаходиться саме у НДІ та ВНЗ, причому 80-90% цього корисного, на моє криве око, припадає на НДІ. Проблема ускладнюється тим, що формально НДІ є єдиним цілим з НАНУ, тобто найкорисніша частина науки підпорядковується найбезпораднішій, а ВНЗ при цьому взагалі стоять у стороні.
Як позбутися НАНУ так, щоб не зарубати профільні НДІ я не знаю. Хоч так хоч так виходить, що доведеться відпускати їх у вільне плавання шляхом викидання за борт. Фактичне перетворення їх на приватні дослідні фірми.
Щодо університетської науки, на яку багато хто сподівається, бо "в усьому світі так". Тут треба зазначити, що ВНЗ - це вже не чиста наука, а "наука та освіта". І освіта в українських університетах ще довго буде переважати науку. Справа у грошах. Абсолютну більшість грошей як з державних, так і з недержавних джерел наші університети отримують саме по лінії освіти, а не науки. А освіта у нас бюрократизована понад усякі норми, бо крім освіти та науки наші ВНЗ - ще й величезні та неповороткі адміністративні машини. Так, у одному ВНЗ дійшло до того, що перед проведенням заняття викладач повинний скласти його план і затвердити його підписом та печаткою у навчальному відділі. І це не замість навчального плану, а у його доповнення. У зв'язку із усим цим дуже хочеться сказати про "тільки платну освіту". Це призведе тільки до того, що викладачам заборонять ставити двійки на екзаменах. Бо якщо зменшується кількість контрактників, то зменшується і заробітна платня, причому не тільки у різних принципових доцентів та професорів, а й у бугалтерії та відділу кадрів, бо всі їдять з одного казана. Усе це, звичайно, не найкращим чином впливає на мотивацію займатися наукою.
До усього цього, у проблемі ще присутні зовнішні фактори. Головний - це відсутність довіри до науки з боку рядових громадян. Тотальна корупція призвела до того що у нас 2+2 може дорівнювати тому, що узгодять на усіх рівнях за коробку з грошима. А у медіапросторі царюють не логічні аргументи, а емоції та брехня. І спирається усе це на тотальну нестачу освіти. Як результат, населення України готове сприймати красиві казки, а не те, що їм говорить наука. Звідси інший зовнішній фактор: економіка України не є економікою знань. Бо там, де спрацьвують як фактор збагачення шахрайство та "зекономити на зарплатні робітникам", застосування знань не є ефективним, навпаки, краще множити незнання.
Щодо грантів. Гранти - це гроші за науковий товар заплачені наперед. Якщо ти вмієш виробляти такий товар та продавати його, то тобі пощастило. Причому орієнтуватися доведеться на закордонних клієнтів, бо дивися вище. А ні - вибачай, і ніякий плач по фундаментальній науці тобі не допоможе.
Чесно кажучи, я прийшов до висновку, що рішення питання всередині самої державної науки просто немає. Бо джерела теперишнього її стану лежать поза межами її структури і до цих умов наука вже пристосувалася.
І треба визнати найголовніше. Фактично в Україні наука потрібна тільки самим вченим. І у цьому питанні таки доведеться розраховувати на власні сили і ні на що інше. Наостанок скажу тільки одне слово. Патріотизм. Розумійте як хочете.
У першому випадку найреалістичніший варіант - зробити приблизно так, як пропонує "Самопоміч", хоча я більше б зекономив на утриманні центрального апарату НАНУ та університетській науці і менше - на скороченні співробітників. Треба розуміти, що в такому випадку наука так і залишається валізою без ручки тільки що ми взагалі перестанемо відривати її від підлоги.
Що ж до численних варіантів "реформи по-справжньому" то я так і не почув від жодного з експертів розгорнутого аналізу проблеми і того, що ж саме пропонується реформувати. Почати хоча б з того, що словосполучення "реформа науки" насправді означає "реформа державної науки", бо недержавній науці потрібно зовсім інше. Далі, державна наука в Україні має три основні складові: власне Академія Наук, профільні НДІ та ВНЗ. Так от, проект реформи має відповідати на питання, що буде із кожною з цих гілок, і на що там можна розраховувати. При цьому, треба розуміти, що сама НАНУ майже 100% не приносить ніякої користі, а усе, чого ще не шкода знаходиться саме у НДІ та ВНЗ, причому 80-90% цього корисного, на моє криве око, припадає на НДІ. Проблема ускладнюється тим, що формально НДІ є єдиним цілим з НАНУ, тобто найкорисніша частина науки підпорядковується найбезпораднішій, а ВНЗ при цьому взагалі стоять у стороні.
Як позбутися НАНУ так, щоб не зарубати профільні НДІ я не знаю. Хоч так хоч так виходить, що доведеться відпускати їх у вільне плавання шляхом викидання за борт. Фактичне перетворення їх на приватні дослідні фірми.
Щодо університетської науки, на яку багато хто сподівається, бо "в усьому світі так". Тут треба зазначити, що ВНЗ - це вже не чиста наука, а "наука та освіта". І освіта в українських університетах ще довго буде переважати науку. Справа у грошах. Абсолютну більшість грошей як з державних, так і з недержавних джерел наші університети отримують саме по лінії освіти, а не науки. А освіта у нас бюрократизована понад усякі норми, бо крім освіти та науки наші ВНЗ - ще й величезні та неповороткі адміністративні машини. Так, у одному ВНЗ дійшло до того, що перед проведенням заняття викладач повинний скласти його план і затвердити його підписом та печаткою у навчальному відділі. І це не замість навчального плану, а у його доповнення. У зв'язку із усим цим дуже хочеться сказати про "тільки платну освіту". Це призведе тільки до того, що викладачам заборонять ставити двійки на екзаменах. Бо якщо зменшується кількість контрактників, то зменшується і заробітна платня, причому не тільки у різних принципових доцентів та професорів, а й у бугалтерії та відділу кадрів, бо всі їдять з одного казана. Усе це, звичайно, не найкращим чином впливає на мотивацію займатися наукою.
До усього цього, у проблемі ще присутні зовнішні фактори. Головний - це відсутність довіри до науки з боку рядових громадян. Тотальна корупція призвела до того що у нас 2+2 може дорівнювати тому, що узгодять на усіх рівнях за коробку з грошима. А у медіапросторі царюють не логічні аргументи, а емоції та брехня. І спирається усе це на тотальну нестачу освіти. Як результат, населення України готове сприймати красиві казки, а не те, що їм говорить наука. Звідси інший зовнішній фактор: економіка України не є економікою знань. Бо там, де спрацьвують як фактор збагачення шахрайство та "зекономити на зарплатні робітникам", застосування знань не є ефективним, навпаки, краще множити незнання.
Щодо грантів. Гранти - це гроші за науковий товар заплачені наперед. Якщо ти вмієш виробляти такий товар та продавати його, то тобі пощастило. Причому орієнтуватися доведеться на закордонних клієнтів, бо дивися вище. А ні - вибачай, і ніякий плач по фундаментальній науці тобі не допоможе.
Чесно кажучи, я прийшов до висновку, що рішення питання всередині самої державної науки просто немає. Бо джерела теперишнього її стану лежать поза межами її структури і до цих умов наука вже пристосувалася.
І треба визнати найголовніше. Фактично в Україні наука потрібна тільки самим вченим. І у цьому питанні таки доведеться розраховувати на власні сили і ні на що інше. Наостанок скажу тільки одне слово. Патріотизм. Розумійте як хочете.
