Українські поні

[a_burlaka]

    
    Як же мене дістали кляті поні. Москальський їх різновид знають усі. Це ті самі люди, що "нічого немають проти України і за демократію", але вірять, що в одеському домі профсоюзів згоріли мирні мешканці, що з квіточками вийшли висловити свою думку. Ті самі, що досі вимагають доказів присутності російських військових на Донбасі.
    Український різновид їх ще цікавіший і живе він за лозунгом "Україна - це магія". Я познайомився із ними ще у грудні місяці і з тих пір у мене болить лице від фейспалмів. Бо кожен раз, як їм вказуєш, що вони водять хороводи навколо купи лайна, вони починають просити доказів, називають панікером та противсіхом. Аргументи "принюхайтеся, воно смердить як лайно" на поні рішуче не діють, вони вимагають, щоб я кожного разу доводив їм свою правоту із нотаріально завіреними скріншотами та офіційними даними від обласного управління статистики.
    Хоча ні, перший майже випадок зіткнення із магічними створіннями у мене стався ще у листопаді місяці, коли  яособисто побував на майдані і побачив там тільки купу студентів, що втекли із занять, дешевих масовиків-затійників на сцені та стрьомних особистостей у наметах. Тоді мені сказали, що "завтра туди підтягнуться серйозні люди". Не знаю, чи підтягнулися серйозні люди, але саме наступного дня міліція відпиздила студентів.
   Потім була найперша сутичка на Грушевського. Та сама, коли нашого нинішнього президента люди у масках та з націоналістичною символікою стаскували з бульдозера, який він намагався зупинити. Я тоді сказав, що людей, які захоплюють адмінбудівлі або будуть називати героями, або тусовка на майдані закінчиться нічим. Поні мені тоді доводили, що треба "по-європейськи, мирно", хоча КМДА вже була захоплена не дуже мирним способом. Доречі, шановні поні, які усю весну раділи "ленінопаду" ви пам'ятаєте, чим закінчилися одна чи дві перші спроби повалити Леніна у Києві і якими словами тоді називали тих, хто це робив? Усю зиму я твердів, що трійця невдах прийшовши до влади сама по собі нічого не змінить, але поні переконували мене, що вони усі ніхто і ось-ось на Майдані з'явиться справжній лідер. Це були ті самі поні, що зараз хвалять нашого чудового президента, чудового прем'єра, чудового спікера і, навіть іноді, чудового мера столиці. Я вже мовчу про те, як поні переконували мене, що закони 16 січня тодішня опозиція зможе відмінити у сесійній залі, не треба тільки провокувати владу.
    Іще у нас взимку була "політична нація". Я тоді в усіх питав, що то таке. І тоді тільки одна людина, яка зовсім не поні, а дуже навпаки відповела мені, що принцип її побудови: "хто не з нами, той проти нас". Усі інші рожеві створіння щось белькотіли про волю мільйонів людей.
    Але справжній розгул понізму почався після перемоги Майдану. Увесь останній тиждень лютого я з жахом спостерігав за тим, як позиції майданівців у Харкові поступово блокуються ворогом. Але поні тоді зробили вигляд, що мене не існує. Я тоді всерйоз думав, чи варто мені, як чесній людині, піти у ХОДА і бути відпиждженим разом з іншими, бо вже було зрозуміло, що сил у захісників замало. І я завжди пам'ятатиму те мовчання у соцмережах, довжиною у 2-3 години, коли тих нещасних хлопців та дівчат принижували на площі. Не кажіть мені, що тоді відреагували одразу. Більшість поні мовчала.
    І коли я потім благав підняти шухєр, щоб нам прислали якщо не самооборонівців, то хоча б, вірного майдану начальника міліції, бо міліція із ватою, мені знаєте, що відповідали? Що не треба провокувати вату, а треба їй показати, що майдан їй і її способу життя не погрожує. Я тоді так і не зміг нікому довести, що вата більше за російську мову цінує демонстрацію сили та порядку і пацифістсько-похуїстичною позицією ми її тільки провокуємо.
    Апофеозом усього були події початку квітня, коли я стоячі на площі Свободи біля зайнятої озброєними колорадами ХОДА слухав, як читають новини про те, що вона вже звільнена за домовленістю, а нас на площі немає. Тоді я марно доводив поні, що на сході терміново потрібні хоч якось озброєні  загони з тих місць, де перемозі вже нічого не загрожує. Бо супротивник вже озброєний принаймні газовою зброєю та ножами, а наша самооборона, яка нібито налічувала кілька сотень людей і на спорядження для якої усі збирали гроші невідомо де. Мені тоді відповіли, що ми самі в усьому винні, що нам треба міняти керівництво майдану, а поні нам допомогати не будуть, щоб нікого не провокувати.
    У квітні було зрозуміло, що для того, щоб розгромити Стрєлкова, який ще тільки з'явився у Слав'янську достатнь однієї "Альфи" може з невеликою допомогою менів. Але тільки якщо діяти негайно. Однак тоді спецназ чи то не змогли, чи то просто не схотіли умовити провести спецоперацію і вони тупо сиділи у полі, хаваючи американські сухпайки. Потім я робив подвійні та потрійні фейспалми, читаюччи, що головна мета АТО - "запобігти жертвам серед мирного населення", бо головна мета її мала бути "знищення незаконних збройних формувань". Я марно доводив поні, що кожен день без дій дає сепаратистам перекинути більше зброї такраще окопатися. Однак мантра "уникнути жертв" лунала навіть тоді, коли Стрєлков вже нібито будучи повністю оточеним, раптом прорвався із оточення.
     Ах да, перед цим ще був Крим, коли я доводив, що українські війська можуть застосовувати силу не провокуючи глобального вторгнення Росії, але мене знову закликали не провокувати і дочекатися, коли іноземні поні поставлять Росію на місце. А потім ці ж самі поні дуже довго мені розказували, що з Кримом вийшло усе добре, бо Росія погрожувала застосувати ядерну зброю.
     А потім почалася "боротьба із панікерством". Поні до останнього не вірили ні в Ізваринський котел, ні у Іловайський. І коли я розповідав, що командування військ мало того, що зрадниками наскрізь проїдене, ще й до того повністю популістське мені не вірили. Бо я казав, що командування одержиме ідеєю оточення і розрізання противника, бо вона красиво виглядає у звітах, але в реальності призводить до утворення все нових і нових котлів. А мені відповідали, що генералам видніше.
     Я вже навіть не розповідав, що знаю про те, як комплектується наша армія. Бо поні все одно не повірили б, що був момент, коли людей часто без військової підготовки викликали до воєнкоматів "для перевірки документів" і без медичної комісії відправляли у війська. Короткий, але був. З людиною, яку повернули вже з частини я спілкувався особисто. І випадки "зупинки на вулиці" були, хоч і поодинокі. Аналогічно і з військовими спеціалістами. Якщо я скажу, що велика кількість цих людей зброю тримала багато років тому та ще й всього кілька разів, поні ж почнуть вимагати імен, явок та цифр. Так само і з тим, що мобілізованим ніхто місце роботи не зберігає навіть у держустановах, порушуючи цим закон. Цих людей вже поховали. І ще не можу не сказати про тих, хто "хотів піти у добровольці, але здоров'я не дозволило". Я не кажу, що всі вони брешуть. Але для прикладу, за зором, на який усі посилаються у нас в країні необмежено (крім льотчиків та ще якоїсь крутої спєцури) придатні усі із відхиленням до 6 одиниць. За плоскостоп'ям людина фактично непридатна у тому стані, коли їй вже важкувато ходити. Аналогічно із серцем, судинами та нервовою системою. Тому хоча б у допоміжні підрозділи мають змогу потрапити майже усі добровольці. Особливо мені сподобався товариш, який розповідав, як його зупинили на машині менти і запросили до воєнкомату, а він показав їм білий білет і запросив проїхати із ним до частини. Межа повної непридатності для служби і для водіння машини однакова - 8 одиниць. Якщо ви не знаєте що це за ступінь порушення зору: з ним майже неможливо пересуватися по вулиці без окулярів.
    Тож я просто втомився комусь щось доводити. Я не хочу доводити комусь, що зараз в Україні іде переділ власності, який і не снився Януковичу. Я не хочу доводити, що падіння промислового виробництва у серпні на 21% - це свідоцтво катастрофи у економіці. Я не хочу доводити комусь, що долар впав, бо Порошенко з другої спроби примусив банкірів штучно його занижувати. Я не хочу пояснювати, або навпаки питати, чому за останні п'ять місяців курс валюти держави, проти якої вводять все нові та нові санкції до валюти держави "яку підтримує увесь цивілізований світ" виріс із 0,31 до 0,39. Не хочу пояснювати, що нормальних виходів із ситуації із "перемир'ям" та "амністією" немає. Що атомну бомбу в гаражі не збудуєш хоча б тому, що держава, яка дозволяє своїм громадянам будувати атомні бомби у гаражі швидко перетворюється на ворога людства. І вже точно я не хочу доводити поням, що єдиний шлях навести лад у державі, це коли вона почне жити по законам, а не по волі поні, що зібралися на Майдані, або пролізли у владні кабінети.
   Бо Україна - це дійсно магія. Вулична магія із пройдисвітами і популістами, які завжди будуть обіцяти, що буде "як завжди тільки краще і вам нічого для цього не доведеться робити" і їм будуть вірити. Із грошима, які вигідніше викинути на пропаганду та вуличні акції ніж вкласти у виробництво, бо вкрасти потім із бюджету можна більше, ніж заробити. Із ЗМІ та соціальними мережами, які легко можуть перетворити героя на негідника і навпаки. Із героями, які ніби щойно зійшли зі сторінок коміксу Алана Мура. Поле чудес в Країні дурнів де не потрібно, щоб тобі вірили усі. Достатньо, щоб тобі повірив 51%. Хоча б на мить.