a_burlaka | WASP-47 (Reply)

Із того часу як у середині 90-х років минулого століття було виявлено першу планету поза межами Сонячної Системи люди весь час змінюють своє уявлення про те, на що може бути схожою планетарна система та тіла, що її утворюють. Один із досить екзотичних класів планет, що виявився неочікувано частим у спостереженнях є так звані "гарячі юпітери". Це планети-гіганти, які на відміну він добре знайомих нам членів Сонячної Системи знаходяться на дуже близьких до своєї зірки орбітах. Сам факт існування таких планет свого часу поставив під сумнів ряд чинних теорій щодо утворення планет взагалі. Справа у тому, що за чинними фізичними уявленнями планети-гіганти можуть утворюватися тільки на відстані від зірки більшій за ту, при якій вода існує у рідкому стані. І коли люди виявили перші "гарячі юпітери" це повернуло до життя відкинуті колись теорії про можливість мігрування планет із орбіти на орбіту.

У рамках однієї із таких теорій "гарячі юпітери" утворюються тем, де і усі інші планети-гігінти, але потім через взаємодію із іншими планетами або із зіркою-компаньоном свого світила переходять спочатку на дуже ексцентричну орбіту (тобто орбіту у вигляді еліпса, мала та велика вісі якого відрізняються у кілька разів, а потім стабілізуються на орбітах, період обертання на яких часто вимірюється ліченими днями. Ця теорія пояснює існування "гарячих юпітерів", але вона ж передбачає, що скоріш за все такі планети будуть єдиними у своїй системі, бо міграція - це насправді катастрофа, внаслідок якої дрібні тіла або зтикаються між собою, або викидаються із системи.

Разом із тим існує і інша теорія, в рамках якої можливе не катастрофічна, а відносно повільна міграція газового гіганту ще на стадії його форування у протипранетному диску. Донедавна це була лише теорія, аж ось астрономи виявили планетну систему WASP-47, існування якої можливе лише за умови, що вона утворилася у відповідності зі "спокійною" теорією міграції.

Сама зірка WASP-47 є дуже схожою на Сонце, але скоріш за все трохи старша за нього. При тому, що маса її вважається приблизно рівною до сонячної, радіус її на 10-20% більше, і належить вона до класу G5. Розташована ця зірка на відстані більш ніж 600 світлових років від нас у напрямку сузір'я Водолія. Перша планета була відкрита біля зірки у 2012 році. Це був "гарячий юпітер" приблизно на 14% важчий за найбільшу планету Сонячної системи і приблизно із настільки ж більшим радіусом. Він обертається навколо цієї зірки усього за 4 доби, тобто є надзвичайно гарячим. Усі чекали, що він виявиться єдиною планетою у цій системі, але у серпні 2015 року у цій самій системі були виявлені іще дві планети на орбітах, що є дуже близькими до раніше відкритого гіганту. Всередині його орбіти рухається суперземля на 80% більша за нашу планету. Вона обертається навколо зірки усього за 19 годин. У той самий час ззовні орбіти "гарячого юпітера" рухається "гарячий нептун" приблизно у 3,5 рази більший за Землю. Він обходить свою орбіту за 9 діб. Не зважаючи на таку тісноту, система є дуже стабільною.

Більше того, наприкінці вересня європейські астрономи виявили у цій системі четверту планету. Великий газовий гігант, приблизно на чверть важчий за Юпітер рухається по орбіті, здійснюючи один оберт навколо зірки за 572 доби. У цьому випадку найцікавішим є навіть не те, що на гіпотетичних супутниках цієї планети цілком можливе життя, а сама система, що є дивовижно стабільною як для тієї, у якій присутній "гарячий юпітер". Схоже що основні відкриття, та побудова теорії, яка описує усі можливі особливості планетних систем ще чекають на нас у майбутньому.