a_burlaka | Про психічні хвороби та соціум (Reply)

Тут сьогодні усі російські інтернети і частина українських обговорюють ось такий цікавий уривок із російського підручника:

Звичайно усі кинулися засуджувати "фашизм", наприклад тут:
http://www.svoboda.org/content/article/27264495.html

Ні у якому разі не виправдовуючи авторів підручника хочу зазначити, що фактично усе це стурбоване суспільство просто ткнули лицем у дзеркало. І не тому, що мова іде про суспільство російське. Українців воно так само стосується. Я знаю, що ви скажете, що ви проти усілякої дискримінації і я вас із кимось плутаю. Насправді якщо ви у своєму житті близько зтикалися із хворими, у яких діагноз починається із шизо- і при цьому вважаєте, що не звертати уваги на їх вади нічого не варто, то ви свята людина. Насправді ви не звертаєте на більшість таких людей увагу тому, що вони своє захворювання усіляко приховують, щоб не втратити роботу та не стати об'єктом цькування.
Чому? Давайте я вам розповім чому. Уявіть, що виховательці вашої маленької дитини у дитячому садочку іноді ввижається, що по стіні повзає чудовисько, яке її хоче з'їсти і у неї виникає бажання померти на місці? Не часто, раз на кілька років, тільки коли вона забуває ковтнути таблеток. А таблеток їй хочеться не ковтнути дуже сильно, бо через них вона не може завагітніти. А так нормальна людина, ви навіть можете дивуватися, яка вона лагідна та уважна до дітей.

Або уявіть, що у когось із людей, із якими ви працюєте паранояльний синдром із наявним кверулятивним маренням. Це такий цікавий стан, коли людині здається, що усі навколо його ображають. Його стану точно не позаздриш, але ви забудете про співчуття, коли він побіжить на вас скаржитися, що ви ведете себе по-хамськи, заважаєте йому працювати та взагалі палите у приміщенні, створюючи загрозу пожежі.

То як, ось цим ось людям можна працювати там, де вони працюють? Чи хоча б не приховувати із усієї сили свої хвороби? Чи буде " а можна вони десь у іншому місці будуть працювати". А у іншому місці буде те ж саме. Чи може взагалі заборонити таким людям деякі професії? А як же рівноправ'я? Доречи, як ви ставитеся до права таких людей на публічні висловлювання. Наприклад якщо їм здається, що в абсолютно усіх бідах включаючи назакриті каналізаційні люки та відсутність гарячої води у крані москалів, що окупували нашу країну. А якщо москалів замінити на жидів?

А як щодо політичних прав? Що ви скажете про голосування людини, яка через свій психічний стан просто не може зрозуміти, чому вона має голосувати не за дядю Мішу Добкіна, який подарував їй смачну гречку, а за іншого дядю, який каже багато незрозумілих слів і каже що дарувати гречку погано? А він же від вас постійно чує, що кожен українець має відповідати за свою державу. Йому бути неповноцінним членом суспільства чи ви йому кулаками пояснете, у чому він неправий?

Або давайте подумаємо про реакцію людини із диссоціальним розладом особистості на події 30 листопада 2013 року. Для такої людини абсолютно неочевидна реакція на побиття студентів. І не тому, що він ватнік. Він і на згорілих у Одесі так само реагує. Йому можна чесно сказати, що йому абсолютно пофіг на політику чи ні?

Чи може ви навіть на достатньо безневинний обсесійно-компульсивний розлад у вашого начальника агресивно реагуєте? Це коли людина здатна, побачивши що ви купу нових вхідних документів підшили у жовту папку заставити вас підшивати їх заново у червону, бо всі вхідні мають бути у червоних папках, а вихідні - у жовтих, хоча вони і так стоять у різних шафах. Це він же може вас розпікати у понеділок із рання за те, що у п'ятницю ввечері ви не поставили стілець рівно, хоча він про це вас сто разів просив. Ах да, коли вчитель розсаджує учнів у класі у певній послідовності("мальчік-дєвочка") і забороняє їм пересаджуватися, це дуже часто також прояв цього розладу.

Але я усе це писав не для того, щоб сказати що ці психічно хворі дійсно не такі члени соціуму, як здорові, а про те, що не варто на це твердження реагувати у стилі "рятуйте від фашистів", якщо самі ви не усвідомлюєте, наскільки важко відноситися до людей із психічними вадами так, як до інших. Бо скажімо чесно, природня реакція людини на таких людей - страх та ненависть і питання лише у тому, як цю реакцію привести до більш пристойного вигляду.