![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
a_burlaka
Минулого разу я зупинився на тому, що на територію України прийшли люди сучасного типу. Однак це не були предки сучасних українців. Цілком можливо, що якась частка генетичного матеріалу у когось із українців і є, але говорити про якусь спільну генетику чи, тим бльш культуру, неможливо. Крім того, кроманьонці досить сильно відрізняються від сучасного населення Європи, хоча якби ми зустріли кроманьонця на вулиці, то наврдче б одразу сказали, що із цією людиною не так.
Як би там не було, а розмаїття культур на території України починається ще із льодовикового періоду. Чорне море вже не було з'єднане із Каспієм. але його рівень ше був набагато нижчим за сьогоднішній, а північ країни займав льодовик. Тож можливо, що значна частина памёяток тыэъ доби зараз похована пыд водами Чорного моря
Історя розвитку культури кроманйонців починається більш ніж 30 тисяч років тому, коли у наших місцях ще жили останні неандертальці. Тоди на усьому просторі від Італії до волги існувала єдина і перша справжня у Європі культура - Гравет, або якщо брати її місцевий варіант - Костенківсько-Вілендорфська. Взагалі вона дуже нагадувала культуру неандертальців, що тут жили до того, але відрізнялася тим, що її носії вже займалися мистецтвом. Вони малювали на стінах печер і робили фігурки. Саме до цієї культурної спільноти належать "палеолітичні венери" - жіночі фігурки із пишними формами. Також саме до пізнього періоду цієї культури належить і найдавніший у світі меандровій орнамент (спіраль) вирізаний на кістці мамонта на територі України більш ніж 20 тисяч років тому.
Тим часом у Європі почалися нові зміни і із її центральної частини на територію України прийшли нові переселенці. Так біля 22 тисяч років тому і зародилася культура, яку називають анетівською. Розповсюджена вона була переважно біля Південного Бугу, хоча сама річка невідомо як текла у той час і чи існувала взагалі. Це була типова культура верхнього палеоліту - полювання у холодному степу-тундрі на великого звіра, списи із кам'яними наконечниками, майстерне виготовлення найрізноманітніших приладь із каменю та кістки. Аж до того, що ыз цих матерыалыв виготовляли голки для шиття. Використовувалися для малювання вугілля та охра. Відомо, що представники цієї культури мали розвинуті мисливські ритуали. Жили анетівці общинами до 50 осіб і проіснували у такому стані аж до часів, коли льодовики розтанули, а уся мегафауна щасливо вимерла, тобто аж 12 тисяч років. Впродовж усього цього часу вона співіснувала із культурами Костенківсько-Вілендорфської культурної єдності, які і не думали вимирати, а навпаки першими здогадалися, як обробляти дійсно маленькі камінці, давши початок першим мезолітичним культурам, таким як деснянська.
Більше того на самому кінці палеоліту з'являються нові палеолітичні культури, такі як красноселівська на території сучасного Полісся, які ще кілька тисяч років співіснують разом із мезолітичними племенами. Доречі предки красноселівської культури також були не місцевими. Їхні предки прийшли із території сучасних Голандії, Німеччини та Польщі одразу після того, як розтанули льодовики.
Можна було б задатися питанням, а чим реально відрізнялися ці культури одна від одної крім як способами, якими вони обробляли камінь чи конструкцією помешкань. Дуже може бути що і нічим. Хоча мабуть із точки зору самих жителів України часів верхнього палеоліту ми із росіянами відрізняємся іще менше. До того ж до ідеї культурної спільності у ті часи було ще зовсім далеко. Кожне крихітне плем'я було саме по собі і усі вони знаходилися у стані тихої війни із усіма своїми сусідами одночасно. Смернісь від насилля була приблизно такою ж, як під час Світових воєн у 20 столітті. І на такі дрібниці як форма наконечника списа просто не звертали уваги. Чужий - значить вже ворог.
І шукати корені українства у цих племенах також марно. Дуже може бути, що костенківські та, наприклад, анетівські племена говорили різними групами мов, але нащадків тих мов давно вже не знайдеш на землі, бо із того часу Євразією прокотилася не одна хвиля переселень, які начисто стерли усі сліди того, що було до них. І тільки археологи потроху викопують із землі рештки чиїхось життів, дізнаючись, що колись жили тут люди, які обтесували камінь певним способом...
Тим часом клімат почав стрімко теплішати, льодовики танули відкиваючи усе нові та нові території для заселення. Мамонти, носороги та європейські гієни вимерли, але ще залишалися тури, дикі коні та леви. А населення україни почало вступати у нову добу - мезоліт. Про це - наступного разу.
