a_burlaka | Козак - перший після Бога

Завершую свою розповідь. Тож кораблі під командуванням Лисянського та Крузенштерна вийшли з Кронштату і взяли курс на Датьські протоки. Доречі вибачаюся. ЛЮдей на борту було не 300 а усього 122 плюс улюблений спаніель Крузенштерна. На кораблях усе було добре крім того, що на "Надежді" їхав офіційний представник російського імператора Микола Рязанов, який ніяк не міг второпати, що перший після Бога на кораблі у морі - капітан. Крузенштерну, у якому було майже два метри зросту і який навіть у плаванні не розтавався з двома 32 кілограмовими гірями довелося йому це пояснювати популярно. Допомогло тільки частково. Два роки вони, живучи в одній каюті спілкувалися за допомогою записок.

До Копенгагена дійшли усього за 10 днів. Потім була коротка зупинка у Англії, а вже наприкінці вересня кораблі вийшли у Атлантику. Океан зустрів їх штормами. За місяць екіпажі кораблів стали першими представниками Російської імперії, що опинилися у Південній півкулі. Потім був курйоз із островом Вознесіння, яких хоч і був вже на той час відомим протягом трьох сторіч, але залишався безлюдним і точні координати його були невідомі. А потім кораблі потрапили у серйозний шторм у якому одна із щогл "Неви" була зламана. Тому новий 1804 рік довелося зустрічати на острові Святої Катерини біля узбережжя Бразилії. Бо деревину для щогли мало того, що необхідно зрубати, її треба ще й хоч трохи висушити.

У березні кораблі пройшли мис Горн - найпівденнішу точку Південної Америки і вийшли до Тихого океану. Тут у тумані кораблі загубили один одного. Згідно із планом Лисянський повів "Неву" до острова Пасхи, відомого своїми незвичними статуями. Але за кілька днів очікування "Надєжда" так і не - прийшла - Крузенштерн повів її напряму до наступної точки - Маркізських островів. А Лисянський скористався часом і провід детальне дослідження острова Пасхи, зокрема уточнив його координати та склав словник мови місцевого населення. На Маркізських островах два кораблі знову зустрілися і далі до Гавайських островів попливли разом. Архіпелаг, що виявився фатальним для Джеймса Кука, для російських дослідників був дуже гостинним. Увесь цей час команда ретельно збирала різноманітні відомості, перш за все, географічні, гідрографічні та метеорологічні. Від гаваїв кораблі продовжили свій шлях окремо. Крузенштерн повіз Рязанова до Японії. Дипломатична місія була невдалою, але Крузенштерн досить докладно вивчив Тихоокеанське узбережжя Росії.
Лисянський же повів "Неву" до російської Америки, на острів Кадіак. Тут він виявив, що місцеві індіанці вже два роки як спалили Михайлівську фортецю і представники Російсько-американської компанії дуже хочуть знову тут укріпитися.

Треба сказати, що РАК проводила на Алясці політику підкорення місцевого населення, що межувала із геноцидом. Також є відомості, що місцевих піідбурювали матроси-дезертири з американського судна. Тай самих індіанців-тілінкітів неможна назвати мирним племенем. Але Лисянський був людиною військовою, тому не став розбиратися, а просто застосував проти індіанців корабельні гармати та висадив десант. Лисянський провів на Алясці майже рік, допомогаючи будувати майбутню столицю російської Америки - місто Новоархангельск (тепер це американське місто Сітка).

Наступного року він відправляється далі. Знову пропливаючи повз Гавайські острови він натикається на невідомий раніше острів, який пізніше буде названо на його честь. А потім його корабель потрапляє на рифи. Нащастя корпус не був пошкоджений. Але для того, щоб зійти із мілини Лисянському довелося викидати за борт гармати і, навіть, якорі, а потім виловлювати їх назад. Двічі. Зараз це місце називається мілиною Неви і має славу надзвичайно красивого місця для пірнання, бо тут ростуть корали 24 різних видів. Разом острів Лисянського і мілина Неви входять до пам'ятки природи Папаханаумокуакеа.

Як би там не було, а у листопаді 1805 року два кораблі зустрічаються у Макао на узбережжі Китаю. Далі їх шлях лежить на захід, щоб завершити експедицію та повернутися до Кронштату. Вони пливуть найкоротшим шляхом через Індійський океан, але поблизу мису Доброї надії іх наздоганяє звістка: поки вони плавали, у Європі розпочалася нова війна і острів Святої Олени, на якому вони планували поповнити запаси тепер став ворожим портом. До того ж кораблі загубили один одного у тумані. Лисянський вирішив іти напряму до Портсмуту у Англії. Тим самим він встановив рекорд дальності та швидкості плавання свого часу іобігнав Крузенштерна аж на два тижні. Потім був ще один короткий перехід до Кронштату і ось уже 22 червня 1806 року "Нева" стала першим російським кораблем, що обійшов навколо світу. А за два тижні до нього приєдналася і "Надєжда".

За увесь час плавання жоден член екіпажу не загинув, за що Лисянському команда подарувала золоту шпагу. Сам він став капітаном другого, а згодом і першого рангу. Обидва мандрівники описали свої пригоди у книжках, а дослідження, зроблені підчас цієї мандрівки зробили великий внесок у світову географічну науку. Крузенштерн дослужився до адмірала, і хоч у море більше майже не виходив, багато років працював над розвитком російського флоту. Зокрема він організував другу російську навколосвітню експедицію, яку повів у море один із учасників першої експедиції Отто Коцебу.

Лисянський же ще кілька років командував кораблями на Балтиці і у 1809 році вийшов у відставку. Повернувся до Ніжина де одружився. Один із його синів, Платон Лисянський також зробить кар'єру на флоті, буде ад'ютантом у адмірала Лазарєва, прийматиме участь у Кримській війні, редактуватиме "Морський збірник" і, зрештою, стане адміралом.

А що ж до Юрія Лисянського, то у центрі Ніжина можна побачити якір на постаменті. Це пам'ятник видатному мореплавцю, що народився у цьому далекому від моря місті. А ще, Лисянський - це не тільки острів, але ще й безліч обєктів у архіпелазі Олександра, що на Алясці. Така от історія про те, як німець та українець обпливли світ на англійських кораблях, а називається це чомусь - першою російською навколосвітньою експедицією.