"Варяг"

Одна із найсмішніших речей у світовій історії - це те, що пісня "Варяг" стала символом самопожертви в ім'я Росії. І смішне у ній зовсім не те, що сам крейсер був побудований американцями, а текст пісні написаний австрійцем. Найсмішніше - це те, сама реальна історія крейсера "Варяг" - це дуже добрий приклад того, як в ім'я вірності державі не померти дурною смертю.

Справа у тому, що у капітана Руднєва, командира "Варягу" із самого початку не було особливого вибору. Усі лінії зв'язку російсько посольства у порту Чемульпо контролювалися японцями, тож про початок бойових дій він дізнався від капітанів суден інших країн, що стояли у порту. Поки розбиралися, що і як біля берега вже з'явилася японська ескадра і почала висаджувати десант. Крейсер-перехоплювач "Варяг", який міг наздогнати будь-яке судно, але для бою із іншим крейсером був зовсім непридатний та застаріла канонерка "Кореєць" нікого не цікавили, тому їм порадили тікати піджавши хвоста.

Однак капітан Руднєв розумів, що тікати від російського посольства, до якого він був приписаний без жодного пострілу - це боягузство, порушення наказу і прямий шлях до трибуналу. Батьківщина бажала, щоб він пішов у бій та героїчно загинув у бою у якому немає жодного шансу на перемогу і це ані Руднєву, ані його екіпажу не подобалося. Що він придумав. Вийшов із порту і наказав "Корейцю" триматися подалі та відкрити вогонь по кораблям супротивника. Сам також підійшов до них і відкрив безпорядочну стрілянину, після чого розвернувся і направився назад до порту. Увесь розрахунок був на швидкість. Планувалося, що японські кораблі просто не встигнуть знятися із якоря, а він встигне "дати їм бій". Майже так і сталося, хіба що Руднєв недооцінив рішучість японців, які не стали витравлювати якорі, а просто розклепали якірні ланцюги. Тож "Варяг" таки потрапив під обстріл і навіть отримав пробоїну на рівні ватерлінії, яка дуже вдало надала кораблю крен, коли він знов увійшов до Чемульпо. Увесь "легендарний бій" тривав хвилин 40, протягом яких загинуло 23 людини із команди крейсера у 570 людей, тобто менше 5% екіпажу. На "Корейці" втрат не було. Переважно це був обслуговуючий персонал орудій, які не були захищені бронею взагалі. До честі Руднєва сам він був нагорі і отримав поранення.

Одразу прибувши до порту капітан Руднєв побіг до капітанів нейтральних суден із проханням прийняти до себе його команду, на що йому дуже швидко дали згоду. Канонерку, що була у ідеальному стані просто підірвали, а "Варяг" затопили на мілині, та так вдало, що японці поті його підняли та включили до складу свого флоту як тренувальне судно. Руднєв все ж побоювався трибуналу, тому у рапорті перебільшив кількість випущених ним снарядів у 4 рази і приписав собі знищення одного японського міноносця(вони взагалі за крейсерами трималися) і сильне пошкодження одного із крейсерів.

На його щастя Російська Імперія саме гостро потребувала героїв. Тому хитрий капітан не тільки не був відправлений під трибунал, а разом із командою став героєм. Німецький памфлет переробили у героїчну російську пісню і так з'явилася легенда про неймовірний героїзм і героїв, яким стали могилою далекі східні моря...