Про воду на Марсі

Новину мабуть чули вже усі. Вона цікава сама по собі, але реакція на неї громадськості іще цікавіша. Справа у тому, що багато хто після прес-конференції одразу зробив заяви у стилі "ну і що?". Хтось каже, що "ми і так знали, що там є вода", а хтось взагалі закликає НАСА не пудрити людям мізки аж поки вони не знайдуть маленьких зелених чоловічків. Особисто у мене масовість таких заяв викликає бажання зробити єхидний коментар щодо популяризації науки: ви пропонуєте серед ОЦИХ науку популяризувати?

Давайте я все ж спробую розповісти, що такого важливого у цій новині. Ті хто каже "ми давно знали" ніколи не стикалися із людьми, як доводять, що ніякого життя на Марсі існувати не може у принципі, це абсолютно мертва та нецікава каменюка. Або із прихильниками теорії "унікальної Землі", які переконують, що ніде, ось зовсім ніде у Всесвіті крім нашої планети немає місця, де може існувати життя у принципі. Цих людей постійно доводилося переконувати, що знахідки води на Марсі - це не випадковість, що це не кілька сантиметрів льоду, що випадково збереглися у деяких місцях, що той лід не лежить мертвим грузом кілька сот мільйонів років. А ще постійно обговорювалося питання, чи може вода у рідкій формі існувати на поверхні Марса взагалі. Справа у тому, що на Марсі такий низький атмосферний тиск, що чиста вода, як і на Землі, стає рідкою при 0 градусів за Цельсієм, а вже при 10 градусах переходить у газоподібний стан. А у деяких високогірних районах вона взагалі минає рідкий стан, переходячи із твердого одразу у газоподібний.

Але штучні супутники Марса давно вже неодногазово реєстрували на його поверхні темні полоси, що з'являються у певні пори року і зникають у інші. І вже давно виникала підозра, що ці полоси - то сліди рідкої води. Але "марсоскептики" кожного разу тикали пальцем у те, що воно ніяк не підтверджено.

І ось вчені узяли, та й направили спектрограф на борту одного із супутникв на таку темну полосу. І знайшли там сліди перхлоридів. Ці сполуки мало того, що утворюються саме за умов рідкої води, так вона іще, за їх наявності, може залишатися рідкою аж до -70 за Цельсієм. Тож виявляється, що ці полоси - це дійсно потоки рідкої води, що у деякі пори року течуть Марсом. Причому потоки ці не такі і маленькі - кілька сотень метрів завдовжки та до 5 метрів завширшки, то ж виявляється, що вода на Марсі - не така вже й випадкова річ і можна робити нові припущення, про які "марсоскептики" знову будуть кричати "ценепідтверджено" і "ваша зацікавленість дослідженням космосу - не більше як нова релігія". І я навіть знаю, де буде проходити новий фронт. Нас будуть переконувати, що життя у розчинах пергідратів неможливе. І доведеться чекати нових "сенсацій, про які усе і так було відомо"...

Парадокс

Коли мова заходить про державні гарантії пенсіонерам та інвалідам, кого не спитай усі праві, усі за принцип "скільки заробив, стільки і маєш", усі проти перевірок державою, чи так ти ведеш бізнес і звідки ти на нього такі гроші узяв. "Чому я маю оплачувати навчання дітей алкоголіка в університеті" - обурено питає Айн Ренд у вишиванці. Треба вміти крутитися, а не вимагати від держави пільг...
Але коли мова заходить про якогось олігарха, який купив повністю певну галузь чи здатний легко продати за кордон восьму частину зібраного врожаю зерна, а гроші покласти собі у кишеню - усі одразу лівішають. "Ми всі за вільний ринок" згадують, що вони народ і що саме народові має у цій державі усе більш-менш цінне належати. Багато хто лівішає настільки, що Че Гевара радісно танцює гопака. Бо заводи треба у олігарха відібрати, самого його повісити, а тих представників влади, які кажуть, що із документами у нього усе добре - люструвати, бо вони наскрізь корумповані.

Парадокс!