![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Інтернет і вибори
Oct. 22nd, 2014 12:44 pm Напередодні виборів важливо позбутися однієї ілюзії. Про те, що передвиборча агітація в Інтернеті - найефективніша, особливо у соціальних мережах. Це міф який активно роздувається спеціалістами з інтернет-піару, але нічого за собою не має.
Найефективніша виборча технологія - це адмінресурс. Бюджетники. Головним лікарям та директорам шкіл іноді навіть тиснути ні на кого не потрібно, достатньо вголос сказати, із ким вони. Майже так само ефективна "гречка" в усіх її проявах. Можете бути впевнені, що навіть на цих виборах 30% місць у парламенті будуть визначені одним із цих двох способів.
Потім іде банальне вкидання газеток у поштові скриньки. "Я одразу викидаю" - це насправді дуже рідкісне явище. Частіше за все люди все ж хоч читають, за якого це депутата. І щодо мажоритарників така інформація часто стає вирішальною, бо більшість людей тупо не цікавиться хто ж у них по округу іде по мажоритарці і тикають у тих, про кого чули. Аналогічно і з бігбордами - від них нікуди не дінешся і вони супроводжують людей на протязі усього дня.
Далі за ефективністю іде телебачення. І ви хочете плюйтеся, а хочете - ні, але найкращим агітмайданчиком у нас є "Шустер". І якщо вже порівнювати із Фейсбуком, то Шустер ефективніший. Хоча б тому, що люди частіше дивляться Шустера, а потім розказують у фейсбуку, яке це лайно, ніж навпаки. Ну і ролики на телебаченні, звичайно, теж немало дають.
І вже після усіх цих "основних засобів виробництва" іде інтернет. Причому якщо ви вважаєте, що основна маса інтернет-користувачів у якості першоджерела користується соцмережами, то ви знову помиляєтеся. Більшість бере інформацію з того, що їм в першу чергу підсовує пошук. Тобто різноманітні "УП", "Главрєди", "Цензори" та інше. І тільки для дуже невеликої частини населення працює агітація у фейсбуках та вконтактах. Вона найменьш ефективна тому, що люди тут шукають, потім читають, а потім обговорюють. Тобто занадто багато думають і ефект пропаганди тут найнижчий. Політики ідуть на пропаганду у соціальних мережах тільки тому, що війна за кожну десяту частину відсотка іде страшна, а у суспільстві є ті, на кого усе вищезгадане не діє, і тому, що собівартість окучування лохів у інтернеті досить невисока у порівнянні із бігбордами та газетами.
Тож, перевага завжди на боці того, у кого вистачає грошей і на газету, і на бігморду і на ролик на телебаченні. А про більшість "фейсбучних" лідерів, якщо про них спитати на вулиці 9 із 10 дадуть відповідь: "а хто це такий?".
Найефективніша виборча технологія - це адмінресурс. Бюджетники. Головним лікарям та директорам шкіл іноді навіть тиснути ні на кого не потрібно, достатньо вголос сказати, із ким вони. Майже так само ефективна "гречка" в усіх її проявах. Можете бути впевнені, що навіть на цих виборах 30% місць у парламенті будуть визначені одним із цих двох способів.
Потім іде банальне вкидання газеток у поштові скриньки. "Я одразу викидаю" - це насправді дуже рідкісне явище. Частіше за все люди все ж хоч читають, за якого це депутата. І щодо мажоритарників така інформація часто стає вирішальною, бо більшість людей тупо не цікавиться хто ж у них по округу іде по мажоритарці і тикають у тих, про кого чули. Аналогічно і з бігбордами - від них нікуди не дінешся і вони супроводжують людей на протязі усього дня.
Далі за ефективністю іде телебачення. І ви хочете плюйтеся, а хочете - ні, але найкращим агітмайданчиком у нас є "Шустер". І якщо вже порівнювати із Фейсбуком, то Шустер ефективніший. Хоча б тому, що люди частіше дивляться Шустера, а потім розказують у фейсбуку, яке це лайно, ніж навпаки. Ну і ролики на телебаченні, звичайно, теж немало дають.
І вже після усіх цих "основних засобів виробництва" іде інтернет. Причому якщо ви вважаєте, що основна маса інтернет-користувачів у якості першоджерела користується соцмережами, то ви знову помиляєтеся. Більшість бере інформацію з того, що їм в першу чергу підсовує пошук. Тобто різноманітні "УП", "Главрєди", "Цензори" та інше. І тільки для дуже невеликої частини населення працює агітація у фейсбуках та вконтактах. Вона найменьш ефективна тому, що люди тут шукають, потім читають, а потім обговорюють. Тобто занадто багато думають і ефект пропаганди тут найнижчий. Політики ідуть на пропаганду у соціальних мережах тільки тому, що війна за кожну десяту частину відсотка іде страшна, а у суспільстві є ті, на кого усе вищезгадане не діє, і тому, що собівартість окучування лохів у інтернеті досить невисока у порівнянні із бігбордами та газетами.
Тож, перевага завжди на боці того, у кого вистачає грошей і на газету, і на бігморду і на ролик на телебаченні. А про більшість "фейсбучних" лідерів, якщо про них спитати на вулиці 9 із 10 дадуть відповідь: "а хто це такий?".
