АТО як кінець соціальних мереж

     Давайте згадаємо, з чого почався Майдан. Почався він із закликів у соціальних мережах та у обсмоктуванні у них кожного чиху людей на ньому. Люди довіряли майдану, бо про все усім було відомо. Завдяки інтернету люди кооперувалися і завжди знали що потрібно. Діяв принцип: кожна людина джерело інформації. Навіть були думки (не скажу, що свіжі), що соціальні мережі -  нова форма організації суспільства, принципово непідвладна старим методам влади ставлення людей на коліна.
     Майдан переміг - почалося вторгнення Росії в Крим і соціальними мережами прокотилися перші по-справжньому великі хвилі паніки. Стало зрозумілоя, що джерела інформації в соцмережах треба фільтрувати. Ситуацію врятували "надійні люди" типу того ж Тимчука, які давали перевірену інформацію. І знову купа відео і повідомлень "з місця події". Усі може не про все, але про головне знали.
      Крим закінчився - почався Донбас. Ніби то, все те ж саме, що і на Донбасі: учасники прибічникам інформацію, "диванна сотня" - бійцям - підтримку і допомогу. Але з'явився новий гравець - українська держава, яка тепер була на боці людей, і на яку тепер покладали багато надій, яка обіцяла ситуацію розрулити, але просила враховувати її інтереси. Одночасно стало зрозуміло, що супротивник використовує інформацію з мережі проти нас. І інформацію почали приховувати. Не тільки про точне розташування частин, але і взагалі про все, що в зоні АТО відбувається. "Щоб не допомогати москалям". Держава такий стан речей всіляко підтримувала, що в умовах постійних витоків інформації зі штабу АТО виглядає самі розумієте як. Соціальні мережі, постійно зайняті питанням "що я можу зробити" цю гру у конспірацію підтримали. Процессцей ішов поступово, але прискорився у кінці липня, одразу після невдалого штурму Донецька і прориву чотирьох бригад із котла, коли генерали зі штабу і соцмережі одночасно вирішили, що краще дійсний стан речей приховати.
     В середині серпня рівень приховування інформації в українських соцмережах сягнув рівня, коли більш повну та правдиву інформацію легше було знайти у "сводках від Стрєлкова". Тимчук остаточно перетворився на чергового пропагандиста. Популярні блогери захлиналися від "Путін-хуйло" та "Росії кінець". І саме тоді стався наступ москалів, масштаби якого досі фактично приховуються. Не в плані того, скільки військ увійшло на нашу землю, а в плані того, чого вони змогли досягти.
    Факично зараз інформація із зони АТО  поступає тоненьким струмочком при тому, що досі вважається, що основний тягар несе на собі суспільство, а не держава. ЗМІ, продовжують покладатися на соцмережі, тому насиченість зони конфлікту журналістами навіть нижча, ніж у війнах 2000-х років. Майже усі правдиві новини зараз поступають лише від Семенченка, Бутусова, Авакова та ще кількох людей, для яких така "журналістика" не основна справа - а вимушеність, щоб усе просто не завалилося. За великим рахунком тільки завдяки їм ми знаємо, яка дупа відбувається під Іловайськом, поки усі транслюють картинку мітингу "не здамо Маріуполь росіянам".
     Але про Іловайськ ми хоч трохи знаємо. Що відбувається у районі Савур-Могила-Амвросіївка ми не знаємо взагалі. Бо майже підтверджено вже, що Саур-Могила здана москалям і що  в такому разі сталося із частинами, що були розташовані в районі Сніжне-Міусинськ-Дякове - теж невідомо. Скоріш за все - вони відійшли. Невідомо що відбувається у фактично з усіх боків оточеному Дебальцево.  Про Луганськ відомо що кільце його оточення прорване і тепер там  зосереджуються сили для того, щоб оточити наші війська під Лугутино.
      А для тих, хто вважає усе це - зливом інформації (наприклад для нашого Міноборони, яке створило нову спецслужбу із необмеженими  повноваженнями) скажу: закритість інформації завжди буде вигідніше їм, ніж нам. Бо вони звикли битися саме в таких умовах, а Майдан переміг в умовах прямо протилежних.