a_burlaka: (Default)

Якщо говорити про успішні козацькі роди, то за кількістю представників із титулами, званнями та посадами із Кочубеями не може зрівнятися жоден. Цей рід часто називають серед найбільших зрадників України,але як на мене нічим він особливо не вирізняється серед інших, крім свого успіху.
На цей раз славетний рід українських козаків походить від татар. Звичайно ж таки від татар не простих, а родовитих. Бей Кучук перебрався із усім своїм кланом у Лівобережну Україну в середині 16 століття і так само усією сім'єю охрестився. Натуралізувалися вони настільки вдало, що вже син Кучука, відомий як Леонтій Андрійович (навіть не питайте, як його звали при народженні) став учасником повстання Богдана Хмельницького.Але людям найбільш відомий онук бея кучука - Василь Леонтійович. Він хоч і був козаком але просувався переважно не завдяки участі у битвах, а завдяки своєму адміністративному таланту. Саме йому доручив гетьман Самойлович донести до Москви думку, що непогано б напасти на Польщу, але Москва тоді не дала добро, більш зацікавлена у війні проти Кримського ханства.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Якщо вже мова зайшла про Скоропадських, то й про Милорадовичів не можне не сказати, бо цей рід із ними пов'язаний досить тісно. Взагалі Милорадовичі - не українці за походженням. Три брати, які стоять біля витоків російської/української гілки цього роду були шпигунами Петра Першого, що за його наказом займалися антиосманманською діяльністю. А на початку 18 століття вони перебралися в Україну, де їх поставили на чолі козацьких полків. Однак пригноблювачів українства із них не вийшло, бо вони дуже швидко породичалися із козацькою старшиною, та самі перестали від неї відрізнятися. Звали братів Михайло, Гаврило та Олександр. Про нащадків наймолодшого, Олександра, нічого не відомо, а нащадки двох старших братів домоглися надзвичайного успіху як в Україні, так і у Російській імперії в цілому. І Михайло і Гаврило встигли по черзі побувати гадяцькими полковниками, немало крали і наживалися на простих козаках. Гаврила Данило Апостол за це навіть зняв із посади, але це на долю його дітей ніяк не вплинуло. Вони справно займали як "козацькі" посади, так і придворні.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)
Цікаве спостереження про расу, гени та мову.

Дивовижні речи виявляються через зовсім незначні знахідки. Усе почалося із того, що в печері Мота у гірській частині Ефіопії було знайдено рештки людини, що жила тут 4500 років тому. Рештки збереглися настільки добре, що із них вперше серед решток прадавніх африканців була виділена ДНК. І ось тут почалися сюрпризи. Порівняння геному людини із Мота із більш ніж сотнею сучасних та стародавніх зразків показало, що у ній присутній комплекс генів, що властивий також переселенцям із Близького Сходу, що вирушили у 7 тисячолітті до нашої ери підкорювати Європу. До цього ж потоку, доречи, належить і Кукутень-Трипільська культура. Схоже, що одночасно із розселенням через Малу Азію відбувалася і міграція на південь.


Крім того, аналіз геному показав, що народність арі, що і зараз проживає у цих горах є прямими нащадками людини із Мота. Більше того, значна частина генів, що їх винайдено із решток присутні у більшості народів сучасної Африки. При цьому людина із Мота вже була темношкірою та кареокою, тож її можно віднести до представників ефіопської раси, яку вважають перехідною між європеоїдами та негроїдами. У той самий час самі неолітичні переселенці із Близького Сходу мали типово середземноморську зовнішність, тобто були схожими на сучасних греків та італійців, а генетично їхніми найближчими родичами є мешканці острова Сардинія, що тривалий час перебували у ізоляції.


Якщо ж додати до цього пазлу іще і лінгвістику, то все стає іще веселіше. Справа у тому, що хоча Близький Схід зараз заселений виключно семітами, люди, які там жили у сьомому тисячолітті до нашої ери до сучасних євреїв та арабів жодного відношення не мали. При цьому на самому Африканському Рогу семітські мови є, а самі арі говорять мовою, що належить до кушитської групи, що э досить близькою до семітських мов. Ну і що б було зовсім вже весело, самі семіт и походять із Африки і прийшли на Близький Схід менше 5000 років тому, а до того кочували рівнинами Північної Африки.


Як можна розгадати цю загадку? Виглядає усе приблизно наступним чином. У сьомому тисячолітті автохтонне населення Близького Сходу (досемітське але вже середземноморського типу) завдяки освоєнню сільського господарства, скотарства та купи інших корисних навичок починає розселятися в усі боки. Потік на північ тече через Малу Азію та Балкани У Європу, де за 2-3 тисячоліття досягає Подніпров'я, Південної Германії та Сардинії. Іще за 2-3 тисячі років цей потік повністю "змивається" новою хвилею мігрантів із Волго-Донського межирічча - індоєвропейцями не лишаючи по собі ані мови, ані генів - тільки технології та невеличкі ізоляти типу тієї ж Сардинії. Скоріш за все навіть зовнішній вигляд сучасних мешканців Середземномор'я - результат більш пізніх міграцій.


У цей самий час південний потік рухається уздовж нілу і зустрічає на своєму шляху праазійців, які незадовго до того розкололися на прасемітів, прачадців та пракушитів. При цьому власне прасеміти рухаються у протилежному напрямку - униз за течією Нилу. Навіть не питайте мене, яку зовнішність мали ці прасеміти. Скажу тільки, що про Яхве та Алаха вони іще і близько не підозрювали. Відбувається перемішування потоків, внаслідок якого Східною Африкою росповсюджуються гени вихідців із близького сходу, землеробство, скотарство і, можливо, формується ефіопська раса. Більше по собі прибульці нічого не залишили. Семіти ж продовжили свій шлях на північ. На початку п'ятого тисячоліття до нашої ери вони рушили на Схід і доволі скоро оселилися на півночі аравійського півострова. У 4-3 тисячоліттях до нашої ери вони діляться на східну та західну гілки. Східна завойовує міжрічча Тигру та Єфрату, а західна - власне узбережжя Середземного моря. У цей самий час частина племен цієї групи кочує на південь вздовж західного узбережжя Аравії і на початку 1 тисячоліття до н.е. проникає у Африку, де створює свою державу Д'мт.


Нащадки цих семітів і досі населяють Еритрею та Ефіопію. Приблизно у цей самий час інші племена цієї самої південної групи об'єднуються під назвою арабів, а племена на узбережжі Середземного моря створюють іудаїзм. Приблизно у цей же самий час скотарство, що поширюється разом із частиною близькосхідних генів досягають рівнин Камеруна, де утворюється народність банту, яка розпочинає свою власну хвилю розселення. Протягом більш ніж двох тисяч років вони розселяються по всьому континенту, частково асимілюючи, а частково витісняючи місцеві пігмейські та койсанські племена та розносячи гени по усій Африці. Ну а у 7 сторыччы нашої ери нову експансію розпочали вже араби, частково асимілювавши, а частково витіснивши у багатьох місцях Африканського континента і кушитів, і банту, і койсанів, і просто інші семітські народи. Хто тепер кому африканець, хто кому європеєць і хто кому семіт вирішуйте самі.

a_burlaka: (Default)
Моя позавчорашня лекція із історії будівельних матеріалів. Це перша із трьох частин, які я запланував, іще дві вийдуть, я сподіваюсь, у майбутньому.


a_burlaka: (Default)

Одна із найсмішніших речей у світовій історії - це те, що пісня "Варяг" стала символом самопожертви в ім'я Росії. І смішне у ній зовсім не те, що сам крейсер був побудований американцями, а текст пісні написаний австрійцем. Найсмішніше - це те, сама реальна історія крейсера "Варяг" - це дуже добрий приклад того, як в ім'я вірності державі не померти дурною смертю.


Справа у тому, що у капітана Руднєва, командира "Варягу" із самого початку не було особливого вибору. Усі лінії зв'язку російсько посольства у порту Чемульпо контролювалися японцями, тож про початок бойових дій він дізнався від капітанів суден інших країн, що стояли у порту. Поки розбиралися, що і як біля берега вже з'явилася японська ескадра і почала висаджувати десант. Крейсер-перехоплювач "Варяг", який міг наздогнати будь-яке судно, але для бою із іншим крейсером був зовсім непридатний та застаріла канонерка "Кореєць" нікого не цікавили, тому їм порадили тікати піджавши хвоста.


Однак капітан Руднєв розумів, що тікати від російського посольства, до якого він був приписаний без жодного пострілу - це боягузство, порушення наказу і прямий шлях до трибуналу. Батьківщина бажала, щоб він пішов у бій та героїчно загинув у бою у якому немає жодного шансу на перемогу і це ані Руднєву, ані його екіпажу не подобалося. Що він придумав. Вийшов із порту і наказав "Корейцю" триматися подалі та відкрити вогонь по кораблям супротивника. Сам також підійшов до них і відкрив безпорядочну стрілянину, після чого розвернувся і направився назад до порту. Увесь розрахунок був на швидкість. Планувалося, що японські кораблі просто не встигнуть знятися із якоря, а він встигне "дати їм бій". Майже так і сталося, хіба що Руднєв недооцінив рішучість японців, які не стали витравлювати якорі, а просто розклепали якірні ланцюги. Тож "Варяг" таки потрапив під обстріл і навіть отримав пробоїну на рівні ватерлінії, яка дуже вдало надала кораблю крен, коли він знов увійшов до Чемульпо. Увесь "легендарний бій" тривав хвилин 40, протягом яких загинуло 23 людини із команди крейсера у 570 людей, тобто менше 5% екіпажу. На "Корейці" втрат не було. Переважно це був обслуговуючий персонал орудій, які не були захищені бронею взагалі. До честі Руднєва сам він був нагорі і отримав поранення.


Одразу прибувши до порту капітан Руднєв побіг до капітанів нейтральних суден із проханням прийняти до себе його команду, на що йому дуже швидко дали згоду. Канонерку, що була у ідеальному стані просто підірвали, а "Варяг" затопили на мілині, та так вдало, що японці поті його підняли та включили до складу свого флоту як тренувальне судно. Руднєв все ж побоювався трибуналу, тому у рапорті перебільшив кількість випущених ним снарядів у 4 рази і приписав собі знищення одного японського міноносця(вони взагалі за крейсерами трималися) і сильне пошкодження одного із крейсерів.


На його щастя Російська Імперія саме гостро потребувала героїв. Тому хитрий капітан не тільки не був відправлений під трибунал, а разом із командою став героєм. Німецький памфлет переробили у героїчну російську пісню і так з'явилася легенда про неймовірний героїзм і героїв, яким стали могилою далекі східні моря...

a_burlaka: (Default)
Частина перша тут: http://a-burlaka.livejournal.com/304631.html

До кінця 16 століття ватажки українських козаків майже не вступали із польською владою у пряме протистояння. Щоправда рік від року роль козацтва у обороні тоді вже єдиної держави Речі Посполитої увесь час зменшувалася і кількість шляхти серед козаків почала знижуватися. На козаків почали тиснути і тим, у свою чергу, це дуже не подобалося.



Читатти далі )
a_burlaka: (Default)

Коли я називаю українських козаків лицарями-авантюристами, то я під цим розумію не переносний сенс обох цих слів, а прямий. Взагалі популярне викладення історії України малює козаків як таких собі простих українців, що узяли до рук зброю та й пішли захищати свій народ та свою віру. При цьому із традиційного погляду на козаків виводиться думка, що козацтво самозародилося всередині українського народу, а польський уряд та феодали вимушені були його терпіти, але усіляко намагалися принизити.





Читати далі )
Друга частина:
http://a-burlaka.livejournal.com/304648.html
a_burlaka: (Default)

Традиційно, коли розмова заходить про самураїв, то у першу чергу починається розповідь про те, якими вони були традиціоналістами і як ледь не до кінця 19 століття не визнавали вогнепальної зброї, віддаючи перевагу мечам. Мабуть є навіть ті, хто вважає що справжній самурай до того ж ходив пішки і не використовував обладунки. До того ж самурай - то такий двоногий глечик із честю та відданістю своєму імператору.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Коли я починав цей цикл, то вважав, що я доісторичну історію України досить непогано розумію, оскільки досить давно нею цікавився. Але в процесі роботи, коли я заглибився у це питання і одночасно розклав усе по місцях, то зрозумів, що багато чого я не знав. Доісторична Україна виявилася навіть більш дивовижною, ніж я вважав.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

У самому кінці другого тисячоліття до нашої ери на території України починається доба великих степових народів. Зазвичай серед них згадують, перш за все, скіфів. Скіфи, якщо можна так висловитися, найрозпіареніший степовий народ, що жив на території України.


Однак жили вони тут не одні. Взагалі цю епоху вже важко назвати доісторичною, бо хоч самі народи, що жили на нашій землі ще не знали писемності, їхні більш цивілізовані сусіди залишили про них чимало відомостей. Але дуже часто з тих відомостей сама лише шкода. Справа у тому, що усі ці елліни та фінікійці про мешканців степу згадували тоді, коли ті торкалися їхнього життя і тільки у тій мірі у якій вони їого торкалися. Та ще й прикрашали написане вигадками про "страшних варварів". Через це надійно співставити археологічні дані із історичними дуже важко.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Бронзова доба в історії України за своєю невідомістю та міфологізованістю може посперечатися із мезолітом. Насправді у ці півтори тисячі років із середини третього і майже по перше тисячоліття до нашої ери великих змін на території України не відбувалося на відміну від більш південних областей, де саме досягли найбільшого розквіту найдавніші цивілізації.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Середина 5 тисячоліття до нашої ери. Майже вся територія Правобережної України зайнята племенами лінійно-стрічкової кераміки. Кукутень-трипільська культура вже виникла, але її представники до України ще не дісталися. Десь на півночі країни ще мандрують лісами останні мезолітичні племена мисливців. А на Лівобережній Україні у цей час панують нащадки місцевих культур, що були витіснені прибульцями з Балкан.


Основною є дніпро-донецька культура, у яку вливаються залишки сурсько-дніпровської та буго-дністровської культур внаслідок чого вона розвивається у потужну середньостогівську культуру. При цьому від північної гілки дніпро-донецької культури виділяється культура неолітичних мисливців - культура ямково-гребінцевої кураміки. Її представники хоч і мали розвинуту кераміку та користувалися знаряддями із полірованого каменю, але полювання та рибальство землеробству та скотарству. Не зважаючи на те, що ці племена відставали від своїх сусідів і родичів із самарської та середньостогівської культур, саме вони першими із цієї групи утворили велику хвилю міграції, яка рушила із лісів північного Лівобережжя через усю Східноєвропейську рівнину і через тисячу років дісталася аж Фінляндії.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Починаючи із середини 6 тисячоліття до нашої ери наБалканському півострові відбувалися бурхливі процеси, викликані нашестям із Малої Азії племен, що відрізнялися від місцевих як культурно, так і антропологічно. На відміну від місцевого населення, що остаточно ще не перейшло від мезоліту до неоліту і зберігало багато кроманьонських рис прибульці мали зовнішність подібну до сучасних мешканців Італії, Греції та Ізралілю та землеробську культуру, що повільно але впевнено наближалася до цивілізації.


Читать дальше )
a_burlaka: (Default)

Найвизначніщою революцією, що коли-набуть вирувала на території України є та, про яку більшість наших громадян навіть не здогадується. Зветься вона неолітичною революцією. Якщо результатом інших революцій були зміни влади чи, у крайньому випадку, назви держав, то ця революція змінила одразу увесь спосіб життя, яким люди жили протягом багатьох тисячоліть.
Почалася ця революція, щоправда, не в Україні, а на Близькому Сході ще 10 тисяч років тому, коли в Україні ще був мезоліт. Як і багато інших революцій, зміни почалися задовго до того, як усе почало стрімко змінюватися, але спочатку були майже непомітними. Вирощування рослин на своєму початку програвало за значенням навіть скотарсту, а тим більше мисливській справі, яка ще залишалася основним джерелом їжі ще кілька століть після того, як люди навчилися цілеспрямовано вирощувати рослини.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Тож, я зупинився на тому, що льодовики розтанули, а на території України розпочався мезоліт. Не усюди, але розпочався. Взагалі мезоліту у світовійй історії пощастило наіменше. Він зазвичай зовсім випадає з уваги серйозних істориків, бо з точки зору антропогенезу у ньому вже майже нічого цікавого не відбувалося, а цивілізацією ще і близько не пахло. Такі собі загублені віки між відступом льодовика і неолітичною революцією.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Минулого разу я зупинився на тому, що на територію України прийшли люди сучасного типу. Однак це не були предки сучасних українців. Цілком можливо, що якась частка генетичного матеріалу у когось із українців і є, але говорити про якусь спільну генетику чи, тим бльш культуру, неможливо. Крім того, кроманьонці досить сильно відрізняються від сучасного населення Європи, хоча якби ми зустріли кроманьонця на вулиці, то наврдче б одразу сказали, що із цією людиною не так.


Читать дальше )
a_burlaka: (Default)

Тож, давайте ми поговоримо про найдавніших людей на території України. У більшості джерел написано, що найдавніші люди на території України з'явилися біля мільйона років тому. Але реально жодних доказів цього немає. Справа у тому, що мільйон років тому люди на території Європи взагалі майже не жили. Ті невеликі групи, що ховалися спочатку від Гюнцького, а потім від Міндельського зледенінь жили тільки у сучасній Іспанії та на Балканах. На територію сучасної України вони прийшли тільки 500-400 тисяч років тому і майже одразу заселили усі більш-меньш теплі тоді місця - Закарпаття, Побужжя, Донбас, Крим і добралися навіть до Київа, який навіть у міжльодовикову епоху був майже біля самої криги.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Коли відкриваєш підручник з історії України, то одним із перших розділів зазвичай є "Україна у доісторичні часи". Цей розділ охоплює вличезний проміжок часу, але зазвичай школярі проходять його у кращому випадку за один урок бо "що там вивчати про тих печерних людей". Потім зазвичай із того одного уроку народжуються усілякі "трипітьці-предки українців", "скіфи - найдавніші козаки" та інші "князі Гатило". Тож я вирішив більш-менш докладно у кількох постах розповісти про те, про що у школі зазвичай забувають розповісти.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Завершую свою розповідь. Тож кораблі під командуванням Лисянського та Крузенштерна вийшли з Кронштату і взяли курс на Датьські протоки. Доречі вибачаюся. ЛЮдей на борту було не 300 а усього 122 плюс улюблений спаніель Крузенштерна. На кораблях усе було добре крім того, що на "Надежді" їхав офіційний представник російського імператора Микола Рязанов, який ніяк не міг второпати, що перший після Бога на кораблі у морі - капітан. Крузенштерну, у якому було майже два метри зросту і який навіть у плаванні не розтавався з двома 32 кілограмовими гірями довелося йому це пояснювати популярно. Допомогло тільки частково. Два роки вони, живучи в одній каюті спілкувалися за допомогою записок.
Читати далі )

Profile

a_burlaka: (Default)
a_burlaka

August 2016

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
2122232425 2627
28 293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios