a_burlaka: (Default)

Знову за рибу гроші, але мені просто набридло читати про те, що головна проблема української науки - це хронічне недофінансування. Ну і численні рецепти порятунку, які випливають із цього припущення мені теж вже немає сил читати.


Недофінансування - це лише наслідок Головної Проблеми Української Науки. А звучить ця проблема так: Україні наука не потрібна. Одразу визначимося із термінами. Наука - це взагалі уся сфера знань без поділу на державну та приватну та прикладну та фундаментальну. Україна - це не лише чиновники, що звутся державою, але й усі люди, які тут живуть. Так от, усе перше непотрібно усім другим. Я знаю, які аргументи мені проти цього можна навести. Наука потрібна для... (далі іде довгий текст із обов'язковим нагадуванням про пеніцилін, інтернет та зброю для оборони держави).Дякую, я теж це знаю.


Проблема у тому, що про це не знає 99% населення України включно із чиновниками, бізнесменами та журналістами. Нехай переконаються на власному досвіді? Знаєте, я теж вірив, що українські бізнесмени здатні це зрозуміти самотужки, оскільки у них вистачає розуму заробляти непогані гроші у нашій бідній країні. Але трохи розібравшись у тому, як там ведуться справи я зрозумів, що нічого подібного не буде. Українські бізнесмени будуть підвищувати ціни, не підвищувати заробітну платню працівникам, будуть у двадцятий раз ремонтувати обладнання, будуть давати хабарі перевіряючим службам, перейдуть усі на прямий експорт сировини, будуть закупати готову продукцію у Китаї та старе обладнання у Європі. Підуть за допомогою до чаклунів та у церкву. Нарешті вони будуть жалітися на те, що живуть не у тій країні. Закінчать вони мабуть тим, що продадуть вас у рабство, щоб купити у Китаї новий айфон.


Але до вас за вашим пеніциліном, інтернетом та атомною бомбою вони підуть у останню чергу. Бо вони нічого не знають про те, що ви здатні запропонувати щось інше. Бо електроенергія з'являється із розетки, цукор купується у магазині, а лінія для виробництва поліетиленових пакетів замовляється у Китаї через інтернет. І претензії до усіх цих чудових людей через те, що вони не розуміють хибність такої практики не мають сенсу. Це усе одно що претензії до шимпанзе, чому вони живуть у джунглях так, як живуть, а не влаштовують експорт фруктів, щоб на гроші із продажу накупити калашнікових, щоб оборонятися від браконьєрів. Вони цього просто не знають і не розуміють.


Усі претензії про те, що українське суспільство чогось не знає і не розуміє - до тих, хто це знає і розуміє. Єдині реально зацікавлені у українській науці люди - це самі учені та ті, кому їхня діяльність цікава. Тому усі танці навколо перерозподілу бюджетних коштів та західних грантів - це просто відтягування кінця. Бо у рамках питання "що ми завтра будемо їсти" найлогічніший вихід - розігнати усіх цих дармоїдів із НАНУ, віджати нерухомість, а самі "какадеміки" нехай ідуть у ларьок хлібом та сигаретами торгувати. Користі із них буде більше.


Тому основний засіб витягування української науки - популяризація. Так, я знаю, що це неймовірно складний, низькопродуктивний процес, за який вченим ніхто нічого не заплатить. Я знаю, що "наукового раю", коли можна не думати, що з'їсти після проведення експерименту чекати не одне десятиліття. Але ж реально, варіантів немає. Лякати суспільство "втратою наукового потенціалу" довго не вдастся, бо "вторгнення ворогів", "втрата духовності" та "жидомасонська змова" звучать страшніше і гроші на них будуть давати охочіше. Тому розповідати народу, чому наука крута, розповідати і ще раз розповідати. А там дивишся і люди готові дати вам гроші не тільки на пеніцилін, інтернет та атомну бомбу, але і на прискорювачі із телескопами.

a_burlaka: (Default)

Якщо говорити про успішні козацькі роди, то за кількістю представників із титулами, званнями та посадами із Кочубеями не може зрівнятися жоден. Цей рід часто називають серед найбільших зрадників України,але як на мене нічим він особливо не вирізняється серед інших, крім свого успіху.
На цей раз славетний рід українських козаків походить від татар. Звичайно ж таки від татар не простих, а родовитих. Бей Кучук перебрався із усім своїм кланом у Лівобережну Україну в середині 16 століття і так само усією сім'єю охрестився. Натуралізувалися вони настільки вдало, що вже син Кучука, відомий як Леонтій Андрійович (навіть не питайте, як його звали при народженні) став учасником повстання Богдана Хмельницького.Але людям найбільш відомий онук бея кучука - Василь Леонтійович. Він хоч і був козаком але просувався переважно не завдяки участі у битвах, а завдяки своєму адміністративному таланту. Саме йому доручив гетьман Самойлович донести до Москви думку, що непогано б напасти на Польщу, але Москва тоді не дала добро, більш зацікавлена у війні проти Кримського ханства.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Хто б навчив наших наукових журналістів перевіряти факти, а людей, які пишуть до Вікіпедії користуватися першоджерелами, а не Лєнтою.ру? Ось уже кілька годин усі джерела порепощують новину про те, що на кометі Лавджоя С/2011 W3 знайдено пари алкоголю і цукру. І навіть у російську Вікипедію хтось встиг внести розповідь про те, що за секунду ця комета викидає у простір стільки ж етилового спирту, скільки міститься у 500 пляшках вина.


Це усе чудово, але питання починають виникати, коли у цих самих журналістів читаєш про те, як же було знайдено ці речовини. Виявляється, що їх виявили за допомогою радіотелескопу у січні 2015 року, коли комета проходила на мінімальній відстані від Землі. Я розумію, що у астродинаміці наші журналісти не розбираються зовсім. Тому не дивуюся, що у жодного із них не виникли сумніви із приводу того, що довгоперіодична комета, яка пройшла перигелій у 2011 році у січні 2015 могла опинитися поблизу нашої планети. Але ж ви хоч статті, які ви перекладаєте читайте уважно. А якщо виникають якісь сумніви, то лізьте у Вікіпедію і читайте не тільки перший рядок. Террі Лавджой на сьогоднішній день відкрив 6 комет. І вони усі називаються кометами Лавджоя, відрізняючись тільки позначенням. С/2011 W3 давно вже летить десь за межами орбіт планет-гігантів. Мова іде про C/2014 Q2, яка була відкрита у 2014 році а перигелій пройшла дійсно у цьому. І на ній дійсно відкрили не тільки цукор та етиловий спирт, але і більш ніж 20 різних органічних сполук.


І у цьому відкритті найцікавіше саме це, бо черговий раз доводить, що простої органіки у космосі більш ніж достатньо і тому питання виникнення живого із неживого - це вже питання виникнення цілих ланцюжків із окремих органічних молекул. Ось цього абсолютно надійно не виявлено ще й досі. Максимальне що є - це сполуки із кількох десятків атомів, але вже навіть це значить, що виникнення життя - нетакий і неймовірний процес.

a_burlaka: (Default)

Якщо вже мова зайшла про Скоропадських, то й про Милорадовичів не можне не сказати, бо цей рід із ними пов'язаний досить тісно. Взагалі Милорадовичі - не українці за походженням. Три брати, які стоять біля витоків російської/української гілки цього роду були шпигунами Петра Першого, що за його наказом займалися антиосманманською діяльністю. А на початку 18 століття вони перебралися в Україну, де їх поставили на чолі козацьких полків. Однак пригноблювачів українства із них не вийшло, бо вони дуже швидко породичалися із козацькою старшиною, та самі перестали від неї відрізнятися. Звали братів Михайло, Гаврило та Олександр. Про нащадків наймолодшого, Олександра, нічого не відомо, а нащадки двох старших братів домоглися надзвичайного успіху як в Україні, так і у Російській імперії в цілому. І Михайло і Гаврило встигли по черзі побувати гадяцькими полковниками, немало крали і наживалися на простих козаках. Гаврила Данило Апостол за це навіть зняв із посади, але це на долю його дітей ніяк не вплинуло. Вони справно займали як "козацькі" посади, так і придворні.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Хоча вважається, що українці у Російській імперії нещадно страждали від гноблення, а сама імперія усіляко їх намагалася знищити, у історії можна знайти купу зовсім інших прикладів. Для цього достатньо просто подивитися на те, як склалася доля козацьких родів у імперії. Як не дивно, більшість їх шляхів зовсім не закінчується у Сибіру, а проходить через Петербург. Взагалі ледь не із середини 18 століття і аж до жовтневої революції у Петербурзі постійно присутній потужний "козацький десант". Причому мові іде не про лакеїв, бідних художників та хлопчиків-кріпаків у приватних капеллах. Там усе більше генерали, адмірали, таємні радники, сенатори та фрейліни.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Шкода що є тільки розмір та місце знаходження, але немає ані маси тіла, ані часу, яким датується знахідка. Бо багато хто із цих тварин насправді доводиться родичем один одному.

WASP-47

Oct. 20th, 2015 05:55 pm
a_burlaka: (Default)

Із того часу як у середині 90-х років минулого століття було виявлено першу планету поза межами Сонячної Системи люди весь час змінюють своє уявлення про те, на що може бути схожою планетарна система та тіла, що її утворюють. Один із досить екзотичних класів планет, що виявився неочікувано частим у спостереженнях є так звані "гарячі юпітери". Це планети-гіганти, які на відміну він добре знайомих нам членів Сонячної Системи знаходяться на дуже близьких до своєї зірки орбітах. Сам факт існування таких планет свого часу поставив під сумнів ряд чинних теорій щодо утворення планет взагалі. Справа у тому, що за чинними фізичними уявленнями планети-гіганти можуть утворюватися тільки на відстані від зірки більшій за ту, при якій вода існує у рідкому стані. І коли люди виявили перші "гарячі юпітери" це повернуло до життя відкинуті колись теорії про можливість мігрування планет із орбіти на орбіту.


У рамках однієї із таких теорій "гарячі юпітери" утворюються тем, де і усі інші планети-гігінти, але потім через взаємодію із іншими планетами або із зіркою-компаньоном свого світила переходять спочатку на дуже ексцентричну орбіту (тобто орбіту у вигляді еліпса, мала та велика вісі якого відрізняються у кілька разів, а потім стабілізуються на орбітах, період обертання на яких часто вимірюється ліченими днями. Ця теорія пояснює існування "гарячих юпітерів", але вона ж передбачає, що скоріш за все такі планети будуть єдиними у своїй системі, бо міграція - це насправді катастрофа, внаслідок якої дрібні тіла або зтикаються між собою, або викидаються із системи.


Разом із тим існує і інша теорія, в рамках якої можливе не катастрофічна, а відносно повільна міграція газового гіганту ще на стадії його форування у протипранетному диску. Донедавна це була лише теорія, аж ось астрономи виявили планетну систему WASP-47, існування якої можливе лише за умови, що вона утворилася у відповідності зі "спокійною" теорією міграції.


Сама зірка WASP-47 є дуже схожою на Сонце, але скоріш за все трохи старша за нього. При тому, що маса її вважається приблизно рівною до сонячної, радіус її на 10-20% більше, і належить вона до класу G5. Розташована ця зірка на відстані більш ніж 600 світлових років від нас у напрямку сузір'я Водолія. Перша планета була відкрита біля зірки у 2012 році. Це був "гарячий юпітер" приблизно на 14% важчий за найбільшу планету Сонячної системи і приблизно із настільки ж більшим радіусом. Він обертається навколо цієї зірки усього за 4 доби, тобто є надзвичайно гарячим. Усі чекали, що він виявиться єдиною планетою у цій системі, але у серпні 2015 року у цій самій системі були виявлені іще дві планети на орбітах, що є дуже близькими до раніше відкритого гіганту. Всередині його орбіти рухається суперземля на 80% більша за нашу планету. Вона обертається навколо зірки усього за 19 годин. У той самий час ззовні орбіти "гарячого юпітера" рухається "гарячий нептун" приблизно у 3,5 рази більший за Землю. Він обходить свою орбіту за 9 діб. Не зважаючи на таку тісноту, система є дуже стабільною.

Більше того, наприкінці вересня європейські астрономи виявили у цій системі четверту планету. Великий газовий гігант, приблизно на чверть важчий за Юпітер рухається по орбіті, здійснюючи один оберт навколо зірки за 572 доби. У цьому випадку найцікавішим є навіть не те, що на гіпотетичних супутниках цієї планети цілком можливе життя, а сама система, що є дивовижно стабільною як для тієї, у якій присутній "гарячий юпітер". Схоже що основні відкриття, та побудова теорії, яка описує усі можливі особливості планетних систем ще чекають на нас у майбутньому.

a_burlaka: (Default)

Про те, із якими труднощами доводиться cтикатися палеонтологам і як часто їм доводиться робити грандіозні помилки свідчить наступна історія, про яку розповідає журнал Science. Стосується вона не кого-небудь, а найвідомішого динозавра - тиранозавра рекса. Як відомо тиранозавр існував не сам по собі, а як член родини тиранозаврид. І ось до цієї родини відносили одного цікавого динозавра, що був описаний усього по одному черепу. Череп цей був знайдений у 1942 році і тоді його приписали горгозавру нового виду - меншому за розміром представнику родини тиранозаврид, що мешкав у Північній Америці за декілька мільйонів років до тиранозавра.


Однак у 1970 році дослідники засумнівалися, чи горгозавру належить череп і вирішили, що це дійсно новий вид, але належить він до іншого роду тиранозаврид - альбертозаврів. Але і це іще не все. У середині 1980 років вже були зроблені нові більш точні датування і череп був описаний значно докладніше, і ідея про альбертозаврів відпала сама собою. Стало ясно, що істота, якій належав череп була надзвичайно схожою на тиранозавра, про якого на той час було відомо, що він у свій час залишався вже єдиним представником тиранозаврид на території США. Питання було лише у тому, чи череп належить просто молодому тиранозавру, чи це інший дрібніший вид, що мешкав у Північній Америці разом із тиранозавром. Дослідники вирішили що череп (а зберігся він паскудно) належав дорослій особині і до того ж описали на ньому деякі відмінності від тиранозавра тож вирішили, що це новий вид, який виділили у окремий рід у рамках родини тиранозаврид. Так по сторінках книг із палеонтології почав ходити нанотиранус - зменшена копія тиранозавра довжиною 5-6 метрів (сам тиранозавр був 13 метрів завдовжки). При цьому нанотиранус взагалі був найменшим представником усієї родини тиранозаврид.


Але деякі дослідники із цим не погодилися і, після досліджень структури кісток черепу нанотирануса визначили, що він таки належав не дорослій особині. А у 2002 році був знайдений другий череп а також частина скелету тварини. Череп був ідентичний до нанотирануса і при цьому зберігся значно краще. Крім того, по скелету вже було точно видно, що це не доросла особина. А треба сказати, що хоча дорослі тиранозаври та їх малюки були добре відомими палеонтологам, кісток тиранозавра-підлітка ніхто до початку 2000 років не знаходив, але було відомо, що вони мали бути перехідною формою від малюків до дорослих, які досить сильно відрізнялися. Однак багато кому хотілося, щоб у Північній Америці наприкінці крейдового періоду жив не один вид великих хижих динозаврів, а два.


Зокрема Роберт Беккер, який у середині 80-х і класифікував нанотирануса як окремий вид заявив, що його правоту може довести третій, найповніший скелет нанотирануса, який був знайдений у 2006 році і який ще й досі не досліджений. Із ним пов'язана окрема історія. Справа у тому, що той скелет належав приватній особі, яка допустила до його вивчення лише Беккера, а потім виставила скеклет на аукціон. Але 7 мільйонів доларів, які просив власник скелету за нього ніхто так і не дав. І ось вже майже 2 роки скелет знаходиться у нього і ніхто не може його дослідити, щоб поставити крапку у цьому питанні.


http://news.sciencemag.org/paleontology/2015/10/top-predator-wannabe-just-another-t-rex?rss=1
a_burlaka: (Default)

Дістали зі своїм Голодомором! Задовбали нещасною українською мовою, яку століттями гнітили усі кому не лінь! Вуха болять від Небесної сотні та загиблих у АТО! Вбийте ви нарешті у собі хохлів!


Я знаю, що мої слова звучать як україноненависництво. Але вибачте, якщо ми будуємо нову державу, то цих старих символів треба позбутися. Я не закликаю забути ці жертви, але у центрі національної міфології України їм не місце. Україна потребує перемог, а не жертв. Позиціонування "нас весь час били, але ми вижили" працює проти нас, бо створює уявлення про те, що бити нас - це нормально. Бо ми все одно виживемо, будемо плакатися але знову дозволимо себе бити. Така доля хохлів...


Але українці самі собі сказали, що хочуть самі визначати свою долю, самі бути носієм політичної волі, самі формувати свою культуру. Ми не хочемо робити опіку держави запорукою нашого достатку. Ми не раби! Майдан переміг завдяки тому, що конкретні люди ішли до перемоги і усе робили задля неї. Не жертвували, не питаючи що з того буде, а вкладали свої сили розраховуючи саме на перемогу. Бо тільки перемога виправдовує жертви.


То навіщо нам потрібна міфологія, де українець - це чийсь раб? Усі останні п'ять століть, про які традиційно пишуть як про боротьбу українців за виживання купа українців почувала себе більш ніж непогано. Так, ми були у складі імперій, центри яких знаходилися не на нашій території. Але вибачте, ми ті імперії будували, і при тому були на цьому будівництві далеко не тільки рабами. Багато у чому ми вигляд тих імперій і визначали, бо ми були іще генералами та адміралами, мандрівниками та фрейлінами, графами та князями, вченими та лікарями, генеральними конструкторами та першими секретарями. І більшість із цих людей про своє українство ніколи не забували, а багато хто прикладав купу зусиль, щоб Україна взагалі не померла.


Годі вважати себе народом, що ніколи не мав власної держави. Велике князівство литовське, Річ Посполита, Російська та Австро-Угорська імперії, СРСР - це усе українські держави. Їх скріпляли наша воля до перемоги, наші знання та вміння. І ми вміли не тільки віддавати їм усе, але і брати для себе. І на це вміння мабуть припадає не менша частка зусиль, що були покладені для того, аби ми зараз мали свою державу, ніж зусилля тих, хто усе віддав для боротьби із тими імперіями. Але якщо ми хочемо побудувати успішну державу, то і спиратися ми маємо на успіхи, а не на поразки.


Це не росіяни є народом, що завжди будує державу. Це ми звикли будувати держави. І тепер маємо право будувати свою. І у цій справі ми повинні спиратися на власні думки та переконання, а не на те, що нам кажуть із інших країн світу. Убийте у собі хохла, якого вічно усі б'ють та ріжуть, а він усе ніяк не здохне і станьте нарешті українцем, який іде до перемоги зі своєю власною державою.

a_burlaka: (Default)

Мало хто замислюється над тим, що у нас в країні існує така формація як Український щит. До політики ця назва не має жодного відношення. Мова іде про геологічну формацію, що простяглася через усю Україну смугою шириною до 250 кілометрів від Волині до Донбасу. Ця територія колись була повністю звільнена від осадових порід нещодавніх геологічних епох і тому тут виступають породи, що утворилися іще в докембрійські часи. Найвідомішою частиною цієї структури є дніпровські пороги, що саме являли собою вихід цього щита на поверхню.


Щит складається із дуже щільних магматичних порід, таких як граніт та ультраметаморфічниїх порід - осадових порід, що під впливом високої температури та тиску за своїми властивостями наблизилися до цього граніту. Доречи більшість гранітних кар'єрів в Україні колупають саме цю геологічну структуру.


Чим цікавий Український щит? Тим, що породи, які його утворюють, складалися не миттєво, а протягом тривалого часу саме у той найдавніший період історії Землі, який взагалі дуже мало вивчений і який зараз активно вивчається. Наприклад чисто теоретично у найдавніших архейських породах можна знайти свідоцтва існування найдавніших живих створінь. Теоретично, бо на відміну від інших місць, де такі породи були знайдені у нас вони в більшості своїй вкриті товщею молодих осадових порід до 50 метрів.


Але вивчати Український щит все одно цікаво. Наприклад на півночі його існує овруцька серія, вік якої оцінюється у 1100-1500 мільйонів років. Припускається, що вона виникла не як морське дно, а як частина континентальної кори. Якщо подивитися на палеогеорафічні реконструкції, то саме наприкінці цього періоду материки почали збиратися у суперконтинент Родінія і український щит тоді має відповідати півдню невеличкого субконтиненту Балтика, що розташовувався тоді поблизу екватора. Щоб було зрозуміло, наскільки незвичним було тоді розташування материків можна сказати, що на південний схід від нього розташовувався масив суші, який зарає Є Амазонією.


Але породи Українського щита, що відносяться до ектазійського та стенійського періодів мезопротерозойської ери протерозойського еону цікаві не цим. У схожих на них породах у інших частинах земної кулі було виявлено сліди найдавніших еукаріотів, що розмножувалися статевим шляхом і найдавніших багатоклітинних організмів - червоних водоростей. Було б цікаво пошукати такі у нас.


Що ж до більш пізніх геологічних періодів історії України, то вони цікаві перш за все для тих, хто вивчає морські фауни, бо територія України переважно була морем протягом усього цього періода. Підняття її почалося тільки у кінці мезозойської ери, коли Африканська плита почала насуватися на Євразійську. А взагалі матеріалу з палеонтології та палеогеографії України в інтернеті неймовірно мало. І я буду вам вдячний, якщо ви щось мені кинете із цього приводу.

a_burlaka: (Default)

Цікаве дослідження групи американських учених опубліковано нещодавно у журналі Nature Neuroscience. Вони досліджували діяльність мозку 126 дорослих людей підчас виконання ними різних когнітивних завдань, тобто завдань, які були пов'язані із процесами осмислення та запам'ятовування. Для аналізу вчені розділили мозок на 268 ділянок, кожна об'ємом біля двох кубічних сантиметрів.


Аналіз показав, що на тих ділянках, які відповідали за рухову активність та зорові навички рисунок активності нейронів був приблизно однаковим в усіх людей. У той самий час активність нейронів на тих ділянках, що відповідають за розумові здібності(переважно це ділянки переднього відділу кори) у різних людей дуже сильно відрізняються.


Що ще цікавіше, при виконанні різних завдань рисунок цієї активності у одних і тих самих людей збігається. Тобто при виконанні різної розумової роботи у нашому мозку виникають стабільні і при цьому унікальні структури, які є настільки унікальними, що можна за ними із певною точністю ідентифікувати людину, хоча до практичного розрізнення людей за допомогою сканування мозку ще далеко.


Одночасно була знайдена кореляція між виміряним у людини рівнем IQ та активністю її мозку підчас виконання когнітивних завдань. Знову ж таки, про вимірювання IQ за допомогою сканування мозку мова не йде. Але факт залишається фактом: у людей, які показують кращі результати за стандартними тестами для вимірювання інтелекту всередині передньої долі мозку та між передньою та середньою долями виникають більш стійкі зв'язки, ніж у тих, хто із такими тестами справляється гірше.


Цікаво також те, що самі дослідники головною сферою застосувань результатів своїх досліджень бачать не визначення інтелекту за скануванням і не ідентифікацію особи за ним, а виявлення природи ряду нейропсихічних захворювань та розробку нових методів їх лікування.

a_burlaka: (Default)

Стаття кандидата фізико-математичних наук Кристини Милостної, Радіоастрономічний інститут НАНУ:

Чи замислювалися Ви коли-небудь про те, що відбувається на інших планетах? Письменники-фантасти у своїх творах описують фантастичні картини: яскраві пейзажі, екзотичний клімат, дивовижних тварин і багато іншого! Аби докладно вивчити інший світ необов'язково летіти далеко та вигадувати багато. Вивченням далеких світів вже давно займається наука астрономія.


Читати далі )
a_burlaka: (Default)

Моя найулюбленіша мозго...ломка у філософії - це так званий парадокс корабля Тесея, що відомий іще із глибокої давнини. Назва його походить від легенди, немовби після того, як міфічний герой Тесей повернувся із подорожі до Криту його корабель іще тривалий час зберігали афіняни. Оскільки дерев'яний корабель навіть за умов обережного зберігання поступово руйнувався, то окремі його частини поступово заміняли новими. І в якійсь момент філософів взяли сумніви: чи це той самий корабель, що на ньому плавав легендарний герой?


Читати далі )
a_burlaka: (Default)
Про цей метал спеціалісти "Боїнгу" розповіли світові ще два роки тому, але досі жодного разу не показівали. Аж ось вони розповсюдили відео, на якому видно, як металічна мікрорешітка лежить на кульбабці.



Взагалі заява про найлегший метал не дуже точна. Метал у цій структурі є звичайним нікелем. та й сама вона на перший погляд не викликає враження чогось особливого. Але насправді мікрорешітка яка здається, що зплетена із звичайного дроту виготовлена із дуже тонкостінних трубочок, які є пористими всередині. Товщина стінок у таких трубочках складає лише 100 нанометрів і тоу вони на 99,99% складаються із повітря. Матеріал виявляється у 100 разів легшим за пінопласт. При цьому він виявляє неабияку пружність, повністю розпрямляючись після того, як його стискають.
a_burlaka: (Default)

Ось я і подивився сам фільм...
Ну що сказати, це веселе кіно про вирощування картоплі :)

А якщо серйозно, то оскільки я перед тим читав книгу та знав, що нічого суттєвого із неї не викинули, то я приблизно вже знав, на що чекати. Взагалі із моєї точки зору фільму загрожувала лише одна проблема: при всьому тому, що роман дуже кінематографічний, поворотів сюжету у ньому чимало. І я просто не був упевнений, що всі їх удасться впихнути до фільму без того, щоб сюжет не здавався рваним.


Але режисер таки зміг усе вмістити красиво і логічно. До того ж вони зберегли більшість жартів Енді Вейра! Фільм зовсім не позиціонується як комедія, але сміх у залі лунав досить часто. І знаєте, ті жарти були дуже доречними. Бо тільки подивившись на екрані я зрозумів, як при всьому тому, який напружений сюжет у роману у ньому мало традиційного екшену. Багато хто заскучав би при переказуванні усіх технічних подробиць, але те, як подавав ці подробиці головний герой просто не дає це зробити. Єдине що у фільмі на відміну від книги не пояснюється, що репліки Марка Уотні щодо безпечності відкритого вогню у житловому куполі - це теж такий дуже чорний гумор. Бо насправді це безглуздя на межі із самогубством.


Ну що ще сказати? Про картинку можна лише одне сказати. Я зрозумів, що критикувати картинку у твердій науковій фантастиці голлівудського виробництва можна у двох випадках: якщо ти мазохіст, якому самому собі подобається псувати задоволення від неї, або коли ту картинку робить зовсім вже криворуке чмо за смішні гроші. Бо в усіх інших випадках вони вміють робити картинку так, що 99% населення їй вірять беззаперечно. Не вірете? Спитайте у прибічників теорії місячної змови.


А усім іншим я дуже фільм рекомендую.
a_burlaka: (Default)

У зв'язку із виходом на екрани "Марсіанина" інтернетами знову шириться епідемія "аналізу наукових помилок". Кожного разу я все глибше розумію, що нічого крім способу самоствердження за цим явищем не стоїть і все більше воно у мене викликає навіть не роздратування, а просто фейспалм. У сотий раз чути про те, що ось тут у авторів явна нісенітниця і ось тут, а тому увесь фільм ніяка не наукова фантастика, а фентезі мені просто набридло.


Давайте скажемо чесно: наукової фантастики у тому сенсі, щоб це була історія із фантастичним елементом і при цьому щоб усе, що у цій історії проходило б усі критерії, які висуваються до наукової теорії, не існує і існувати не може. Бо вже сам фантастичний елемент є порушенням цих принципів. І якщо підходити до світової фантастики із тими принципами із якими критикани підходять до тих же "Марсіанина", "Гравітації" та "Міжзоряного", то геть усі книги виявляться фентезі за їхньою термінологією. Бо величезні ляпи легко можно знайти і у Верна і у Хайнлайна і у Стругацьких і далі за списком. Більше того, значну частину історичних романів за цим самим принципом також можна занести до фентезі. Історія - наука. Отже усі твори, сюжетні ходи яких містять факти, які н співпадають із даними цієї науки є фентезі.


І знаєте, у цій ситуації люди, які вишукують ненауковість у науковій фантастиці абсолютно неправі. Бо фантастика - це, у першу чергу література, тобто розказана історія. А вже чим наповнити цю історію, щоб догодити тій чи іншій категорії населення - це справа автора. Забажає - буде наповнювати її казковими героями та казковими архетипами, забажає - буде населяти свій світ дівчатами у бронєліфчіках чи зовсім без них, або на кожну дію у книзі у три строчки вставить сторінку моральних проблем, які робить герой, апелюючи саме до цих переживань читачів. Так само і з наукою у фантастиці. Автор вставляє не просто двигун для космічного корабля, який красиво мчить його до іншої планети, а герой героїчно рулить ним у кабіні. Він ставить на корабель VASIMR, та ще й маневрові двигуни, які здатні обертати апарат у трьох площинах, він заставляє відсіки обертатися, щоб відцентрове прискорення створювало ілюзію сили тяжіння, він зрештою заставляє свого героїчного героя не просто рулити до іншої планети, а робити гравітаційний маневр та розраховувати час увімкнення двигунів. Я не кажу, що письменник зобов'язаний усе це робити. Просто читачі, які хочуть читати саме НАУКОВУ фантастику це оцінять. Їм буде у кайф від усіх цих подробиць. Це нормальна реакція читачів на такі речі. А ось вишукувати у таких випадках неточності - це ненормально. Це усе одно що у "Малефісенті" вимагати дотримуватися абсолютно усіх канонів "Білосніжки" та казковості взагалі. Або жалітися, що у якогось послідовника Джона Нормана із еротичних сцен та роздумів по те, як жінки мріють надіти на себе ошійник складається тільки половина книги, а не 75%.


Доречи фентезі чи спейсопера, які використовують як образу носії епідемії "насобманюютьцененаука" жанри абсолютно нічим не гірші за наукову фантастику. І щоб якісно писати у цих жанрах треба також багато працювати і багато чого знати. І далеко не усе, до чого можна причепитися через наукові ляпи можно віднести до одного із цих жанрів.


Тож не будьте збоченцями-мазохістами, які прискіпливо вишукують у своїй улюбленій страві шматочки непровареного м'яса, а просто читайте та дивіться фантастику на ту тему, яка вам найбільше подобається і отримуйте від цього задоволення.

a_burlaka: (Default)

Якщо ви не знаєте, то цьогорічну Нобелевську премію із хімії дали трьом ученим за дослідження механізму репарації ДНК. Цікаво тут те, що проблема ця здається виключно біологічною, але вирішення її має суто хімічну природу. Взагалі ДНК - це дуже нестійка структура. Вона руйнується від найменших змін - холоду, спеки, ультрафіолетового випромінювання, просто від часу. Крім того, сам процес копіювання ДНК відбувається досить неточно.


Внаслідок цього вилучити ДНК із якихось решток стародавніх істот і потім їх клонувати майже неможливо: навіть якщо рештки зберігаються у кризі, ланцюжки ДНК повністю розпадаються за 1,5 мільйона років.


Так от, для того, щоб ДНК не розвалювалась іще за час життя організму у клітині існує складна система "ремонтування" ДНК, яка базується виключно на хімічних реакціях. Наприклад після того, як відбувається копіювання ланцюжка ДНК, набір ферментів рухається вздовж ланцюжка і звіряє кожен нуклеотид із відповідним на старому ланцюжку. Старим для неї є той ланцюжок, який є метильованим. Коли "букви" на ланцюжках не співпадають, "вмикаються" інші ферменти, які "вирізають" неправильний фермент і заміняють його правильним. І усе це - лише у рамках звичайної хімії. На доказ цього один із цьогорічних нобелевських лауреатів Томас Ліндаль відтворив один із процесів репарування ДНК "у пробірці", черговий раз довівши таким чином, що ніякої межі між хімією та біологією не існує, і всі біологічні процеси насправді є дуже складними хімічними реакціями.


Механізми репарації у наших клітинах надзвичайно ефективні. Вони значно інтенсивніші за ті, що є у бактерій, завдяки чому можливі бактерицидні засоби, які знищують мікроорганізми, але не шкодять нам. Вони настільки ефеективні, що до певної межі здатні боротися навіть із наслідками іонізуючого випромінювання. І все ж їх ефективність не 100% навіть у ідеальних умовах, бо мутації у клітинах виникають регулярно і саме цей процес рухає вперед еволюцію.

a_burlaka: (Default)
Цікаве спостереження про расу, гени та мову.

Дивовижні речи виявляються через зовсім незначні знахідки. Усе почалося із того, що в печері Мота у гірській частині Ефіопії було знайдено рештки людини, що жила тут 4500 років тому. Рештки збереглися настільки добре, що із них вперше серед решток прадавніх африканців була виділена ДНК. І ось тут почалися сюрпризи. Порівняння геному людини із Мота із більш ніж сотнею сучасних та стародавніх зразків показало, що у ній присутній комплекс генів, що властивий також переселенцям із Близького Сходу, що вирушили у 7 тисячолітті до нашої ери підкорювати Європу. До цього ж потоку, доречи, належить і Кукутень-Трипільська культура. Схоже, що одночасно із розселенням через Малу Азію відбувалася і міграція на південь.


Крім того, аналіз геному показав, що народність арі, що і зараз проживає у цих горах є прямими нащадками людини із Мота. Більше того, значна частина генів, що їх винайдено із решток присутні у більшості народів сучасної Африки. При цьому людина із Мота вже була темношкірою та кареокою, тож її можно віднести до представників ефіопської раси, яку вважають перехідною між європеоїдами та негроїдами. У той самий час самі неолітичні переселенці із Близького Сходу мали типово середземноморську зовнішність, тобто були схожими на сучасних греків та італійців, а генетично їхніми найближчими родичами є мешканці острова Сардинія, що тривалий час перебували у ізоляції.


Якщо ж додати до цього пазлу іще і лінгвістику, то все стає іще веселіше. Справа у тому, що хоча Близький Схід зараз заселений виключно семітами, люди, які там жили у сьомому тисячолітті до нашої ери до сучасних євреїв та арабів жодного відношення не мали. При цьому на самому Африканському Рогу семітські мови є, а самі арі говорять мовою, що належить до кушитської групи, що э досить близькою до семітських мов. Ну і що б було зовсім вже весело, самі семіт и походять із Африки і прийшли на Близький Схід менше 5000 років тому, а до того кочували рівнинами Північної Африки.


Як можна розгадати цю загадку? Виглядає усе приблизно наступним чином. У сьомому тисячолітті автохтонне населення Близького Сходу (досемітське але вже середземноморського типу) завдяки освоєнню сільського господарства, скотарства та купи інших корисних навичок починає розселятися в усі боки. Потік на північ тече через Малу Азію та Балкани У Європу, де за 2-3 тисячоліття досягає Подніпров'я, Південної Германії та Сардинії. Іще за 2-3 тисячі років цей потік повністю "змивається" новою хвилею мігрантів із Волго-Донського межирічча - індоєвропейцями не лишаючи по собі ані мови, ані генів - тільки технології та невеличкі ізоляти типу тієї ж Сардинії. Скоріш за все навіть зовнішній вигляд сучасних мешканців Середземномор'я - результат більш пізніх міграцій.


У цей самий час південний потік рухається уздовж нілу і зустрічає на своєму шляху праазійців, які незадовго до того розкололися на прасемітів, прачадців та пракушитів. При цьому власне прасеміти рухаються у протилежному напрямку - униз за течією Нилу. Навіть не питайте мене, яку зовнішність мали ці прасеміти. Скажу тільки, що про Яхве та Алаха вони іще і близько не підозрювали. Відбувається перемішування потоків, внаслідок якого Східною Африкою росповсюджуються гени вихідців із близького сходу, землеробство, скотарство і, можливо, формується ефіопська раса. Більше по собі прибульці нічого не залишили. Семіти ж продовжили свій шлях на північ. На початку п'ятого тисячоліття до нашої ери вони рушили на Схід і доволі скоро оселилися на півночі аравійського півострова. У 4-3 тисячоліттях до нашої ери вони діляться на східну та західну гілки. Східна завойовує міжрічча Тигру та Єфрату, а західна - власне узбережжя Середземного моря. У цей самий час частина племен цієї групи кочує на південь вздовж західного узбережжя Аравії і на початку 1 тисячоліття до н.е. проникає у Африку, де створює свою державу Д'мт.


Нащадки цих семітів і досі населяють Еритрею та Ефіопію. Приблизно у цей самий час інші племена цієї самої південної групи об'єднуються під назвою арабів, а племена на узбережжі Середземного моря створюють іудаїзм. Приблизно у цей же самий час скотарство, що поширюється разом із частиною близькосхідних генів досягають рівнин Камеруна, де утворюється народність банту, яка розпочинає свою власну хвилю розселення. Протягом більш ніж двох тисяч років вони розселяються по всьому континенту, частково асимілюючи, а частково витісняючи місцеві пігмейські та койсанські племена та розносячи гени по усій Африці. Ну а у 7 сторыччы нашої ери нову експансію розпочали вже араби, частково асимілювавши, а частково витіснивши у багатьох місцях Африканського континента і кушитів, і банту, і койсанів, і просто інші семітські народи. Хто тепер кому африканець, хто кому європеєць і хто кому семіт вирішуйте самі.

Profile

a_burlaka: (Default)
a_burlaka

August 2016

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
2122232425 2627
28 293031   

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:36 pm
Powered by Dreamwidth Studios